Натовп із чоловіків у ідеально випрасуваних костюмах, бездоганних краватках, із блискучими, майже голівудськими усмішками та непохитною впевненістю у власній винятковості. Всі вони, спокійно розмахуючи своїми дипломатами та перекидаючись легкими жартами, немов мурахи поспішають до свого мурашника, свого святого дому — Гарварду. Серед них яскравою синьою плямкою різко виділяється невелика, майже крихка постать: майбутня суддя Верховного суду США Рут Гінсбург. Нині ж це захоплена своєю мрією та тверда у своїх рішеннях дівчина, яка опинилась серед 9 жінок-студенток Гарвардського правничого факультету.
Так починається фільм про американську поп-ікону, одну з найвпливовіших жінок нашої планети, яка фактично переписала закони США, борючись із дискримінацією в усіх її проявах, та на яку рівнялись усі ліберали країни. Зараз, коли Рут Гінсбург, на жаль, покинула нас на 87 році життя, саме час передивитись (або побачити вперше) художній фільм про кілька епізодів життя цієї великої жінки. Фільм був знятий у 2018 році ще за її життя, а сценарій до картини писав її племінник Даніель Стіплман. Сама ж Рут втручалась у процес написання сценарію та корегувала його, тому відразу можна сказати, що переживати за достовірність фактів у фільмі не варто. Потрібно лише брати до уваги, що це — художня картина, яка не претендує на 100% деталізованість життя Рут. На відміну від документального фільму про неї, який вийшов у тому ж році під назвою “RBG” (так у США її називають за ініціалами імені — Рут Бейдер Гінзбург).
Сюжет фільму охоплює дві частини життя знаменитої судді: її навчання у Гарварді та перша гучна справа. С одного боку це добре, адже реальне життя Рут було надвичайно насичене і було би неправильно намагатись вмістити його у невеликий хронометраж, тому творці й зосередились на цілком конкретних знакових подіях. З іншого боку, навіть по цьому невеликому періоді життя пробіглись досить поверхово. Через це дещо страждає і образ героїні, яку показують ідеальним борцем за справедливість…Аж надто ідеальним. У ній практично немає недоліків, сама вона майже завжди говорить про високе, а тому — не виглядає для нас живим персонажем. Втім, це помітно хіба українським глядачам, які, скоріше за все, не надто ознайомлені з цією видатною особистістю і не мають уявлення про харизму та гучні справи реальної Рут. Американським же глядачам легко уявити за цією “правильною дівчинкою” справжню Рут Гінзбург, з хитрим поглядом, жорсткою дисципліною, непростим характером та різкими висловлюваннями навіть у сторону Трампа.
Образ чоловіка Рут, Мартіна, комусь може видатись занадто вилизаним і ангеподібним. І вони будуть праві: він неправдоподібно красивий, завжди усміхнений, в усьому підставляє своє плече дружині, справжня опора і натхнення. До того ж, він доглядає за їх донькою та займається господарством, поки Рут будує кар’єру. Не нагадує типовий троп жіночого образу у фільмах, де чоловік грає головну роль, а його супутниця — лише фон та підтримка для свого чоловіка? Не знаю, зумисне чи ні, проте автори фільму створили такий собі карикатурний образ, який у 90% випадків дістається у фільмах жінкам, і лише у фільмі про феміністку цей образ дістався чоловікові.
Чудово показані у фільмі і стосунки Рут з її донькою, якій важко витримувати всю “ідеальність” її розумної та наполегливої матері. На цьому грунті у них часто виникають конфлікти. І лише тоді, коли Рут вирішує долучити свою 14-річну доньку до справ, вони змогли стати пліч-о-пліч. При цьому юна Джейн навіть вчить свою у чомусь консервативну матір виходити на мітинги та давати відпір хуліганам на вулиці.
Драматичні моменти у фільмі хоч і були досить передбачувані, проте змушують хвилюватись за успіх справи головної героїні. Вона не змогла влаштуватись на роботу адвокатом, тому працювала професором права, сподіваючись хоча би так виростити нове покоління юристів, які будуть боротись проти дискримінації за статевою ознакою. Проте одного разу, у 1970 році їй у руки потрапляє справа чоловіка, якому не можуть видати податкову знижку по догляду за хворою матір’ю, адже закон передбачає, що доглядальницями можуть бути лише жінки. Рут вхопилась за цю справу, адже могла створити прецедент, який би поклав початок боротьбі за гендерну рівність і поклав початок відміні сотні дискримінаційних законів. Вона стукає у всі двері, аби досягти своєї мети, а сцена доленосного судового засідання виглядає вкрай напруженою. Навіть якщо ви знайомі з історією Рут, ви все рівно не зможете не хвилюватись за головну героїню, яка поставила на цю справу свою кар’єру і чоловіка.
Попри те, що у фільмі Рут Гінзбург показали занадто хорошою, навіть зручною людиною (а в житті вона майже ні для кого не була просто “зручною) і майже не приділили увагу її майбутній суддівській кар’єрі, цей фільм вийшов майже бездоганним. Це акуратна, дуже яскрава і стильна картина, у якій по-справжньому відчувається атмосфера тієї епохи: неймовірно деталізовано підібрані декорації, музика, костюми і зачіски героїв. Глядач повністю занурюється у той час і тут до творців фільму придертися неможливо — це справді хороша робота. Лише за костюмами чоловіків, нарядами жінок та хустинками у волоссі Рут можна спостерігати весь фільм, пробачивши деякі недосконалості сюжету та образів героїв, характери яких могли б бути більш живими та деталізованими.
Загалом це динамічний та байопік, який ні на хвилину не дає відволіктись. Він повністю веде глядача через якісні діалоги, майстерні погляди акторів та яскраві події шляхом судді, феміністки та правозахисниці Рут Гінзбург. Цей фільм точно для вас, якщо ви любитель картин про видатних особистостей на реальних подіях і хочете провести вечір, повністю занурившись у атмосферу 50-70-х років XX століття, років справжніх змін у американському суспільстві, разом із людиною, яка ці зміни творила.
Підготувала Ірина Продан