Нас легко впізнати на сімейних бенкетах.
Ми їмо моркву, тримаємось осторонь і деремо носи догори.
Нас легко впізнати у соціальних мережах.
Ми виставляємо моркву напоказ і співаємо оди своїй силі волі.
Нас легко впізнати на вулицях.
У їдальні, кафе, у кав’ярні і в барі.
Відверто, нас легко впізнати будь-де. Живих чи мертвих, самотніх чи з групою. Знайте, так чи інакше, ми будемо з морквою і, гарантую, будемо собою пишатися.
Хто ми?
Ідеологи здорового способу життя.
Квіт людства. Жертви тренду. Покоління промитих мізків.
Ми ті, хто обирає здоров’я.
(Питання лише в тому, чи дійсно обираємо ми, а не обирають за нас).
Будьте впевнені, у супермаркеті Ви точно не минете повз.
Ягоди годжі, насіння чіа, одне-два авокадо.
Продовольчий кошик по вінця напханий суперфудами.
Без солі. Без жиру. Без смаку.
Та чи з користю?
Харчова цінність, регулятор ваги, один-два екосертифікати.
Зазомбований розум в ущерть набитий табу.
Без аналізу й критики.
Та чизі свободою вибору?
А чи не забагато “без”? І чи не замало “з”? Чи варта гра запалених свічок?
І що насправді ховається за етикетками суперфудів та інстаграм-сторінками фітнес-блогерів?
Розлад харчової поведінки.
Фанатична відданість канонам правильного харчування – хвороба, у якої є ім’я. Орторексія –це більше, ніж споживання продуктів першокласної якості.
Це розробка денного раціону з урахуванням енергії сонця та повітря, яким ти дихаєш.
Це знання таблиць харчової цінності до відсоткових кілоджоулів.
Це вивчення етикеток продуктів до адреси потужностей виробництва.
Орторексія – це манія на рівні психічного розладу.
Манія, на жертвенний вівтар якої ми кладемо духовну гармонію і повноту життя.
Індустрія з колосальним товарообігом.
На нашій турботі про себе відмивають непогані гроші. Маркетологи маніпулюють людською совістю, розставляючи ярлики на продуктових полицях, розділяючи ассортимент супермаркетів на “корисне для розумних” і “шкідливе для решти”. Свідомі і, звісно, совісні, ми без вагань кладемо до кошика обезжирене, екологічне й пісне.
Боронь Боже, зиркнути на відділ зі снеками. Бодай одним оком. Бодай подумки.
Снеки й кондитерка – то тяжкий гріх на совісті “зожника”.
Тренд і пропаганда.
Філософія здорового способу життя диктує свої нездорові ідеали. Гуру дієтичних блогів без медичної освіти проповідують нову філософію, а ми довіряємо їм, дилетантам, свої організми. Фізичне і, щодедалі гірше, психічне здоров’я. Фітнес-блогери формують помилкову модель сприйняття себе і свого тіла, спотворюють ієрархію цінностей.
Ми –більше не те, що ми думаємо, кажемо, робимо.
Ми –лишень те, що ми їмо.
Сумно? Трагікомічно, панове.
То чи не забагато “без”? Чи не замало “з”?
Життя – не життя, коли межіширші за простори. Коли обмежень більше, ніж дозволів.
Тож, якщо дихається вільно, яка різниця, скільки калорій у цьому повітрі?
Автор: Карина Сайфудінова
Фото з Інтернету