Музична лісопильня

З дитинства мені було знайоме слово тартак: так називали стару лісопильню. Саме цим словом у 1996 Сашко Положинський назвав свій  вічно молодий гурт. .Поштовхом для цього стало бажання фронтмена взяти участь у фестивалі «Червона Рута». Сашко повністю віддався імпровізації: знайшов у словнику слово для назви гурту та подав завку на участь у фестивалі, не зібравши навіть повної команди. І ось новостворений проект таки дістає перемогу на фесті з піснями «О-ля-ля», «Подаруй мені кохання», «Божевільні танці» у жанрі сучасної танцювальної музики. Згодом «Тартак» вирушає у тур по всій Україні.З того часу на концертах колективу Сашко каже «Тар!», а ми кажемо «Так!».

Після закінчення туру молодий гурт зазнає невдач. Починаються розмови про поганий вплив на молодь. Тартаківцям навіть забороняють виступати на відкритих майданчиках у Києві. Тривалий час команда перебувала у комі, та на початку 2000-го починається праця над першим альбомом. «Демо графічний вибух» побачив світ у 2001-му. До нього увійшли 12 композицій у жанрі репкору та панк року, серед яких були й нові пісні, й давніші, але з новим звучанням.

У 2003 році «Тартак» дає дихання енергійному альбому альтернативного року «Система нервів». 17 пісень, які увійшли туди, були виконані разом з друзями гурту. Вже наступного року з′явився «Музичний лист щастя»з 16-ти композицій.

Цікавим експериментом став запис однойменного альбому з кропивницьким етнографічним колективом «Гуляйгород». Тут, крім репкору,вухо радує фолк-рок  і фанк-рок.

Наступний альбом гурту- «Сльози та соплі», включає не тільки драйвові й енергійні композиції, а й ліричні пісні про кохання. Одна з яких- «Я не знаю»- звучить у стилі гранжу.

Сашко Положинський звик говорити правду такою, якою він її бачить.Це він показав у альбомі «Опір матеріалів»  з 15-ти композицій. Окремо уваги заслуговує пісня, виконана разом з Діаною Поповою – «Ти подумай».  Нею «Тартак» закликає звернути увагу на людей, які потребують допомоги, особливо, на людей з вадами слуху.

До свого 15-річчя гурт відважився на експеримент: тексти стали філософськонаповненими, музика більш спокійною. У 2012 році вихід альбому «Сімка»розкрив Положинського як лірика. «Ілюзія», «Двоє в Океані», «Стільникове кохання» стали найсумнішими та найчуттєвішими піснями платівки. Поряд з усім ліризмом «Тартак» не забуває і про традиційний гумор та щирість, які властиві гурту. Це чуємо у піснях «Ритмотека», «Раб ТБ», «Їм було байдуже».  «Пісня №1» стала треком, який висміює так звану «попсу»  й іронічно закликає «попсуй усю непопсу, але попсу не попсуй».

Після виходу «Сімки» колектив продовжував розвиватися. У 2015-му гурт презентував прихильниками довгоочікувану платівку «Ввічність».Часи змінюються, змінюються люди, але лишаються одні й ті ж самі цінності й вічно болючі проблеми. Саме до таких тем, за допомогою філософських текстів,  гурт прагне привернути увагу. На обкладинці альбому зображено Уробоса – символ вічності. За словами Олександра Положинського, усі люди, які стали героями альбому, відійшли у небуття. І хоч «Тартак» акцентує наші чуття на тому, що ми живемо у нелегкий час, та без налаштування на позитив гурт не обходиться.Остання пісня – «Жити» – скеровує нас на те, що тільки ми самі повинні кувати свою долю, тільки від наших дій залежить наше майбутнє.

«Тартак» справді можна назвати гуртом, що надихає. Крім вищезгаданих альбомів, ними було випущено платівки реміксів, окремі сингли та збірки. Хоч склад колективу постійно змінюється, та постійним джерелом  ідей залишається фронтмен Сашко Положинський. Під його керівництвом у 2016-му команда перетнула позначку 20 років. Крім «Тартаку»  Положинський створив і розвиває проект «Був′є», де тепер він більше співає ніж читає.

Тартаківці завойовують народну любов не лише якісною українською музикою, а й,власне, єдністю з народом. Вони не залишаються байдужими, виступають на Сході Україні перед військовими. Вся їх творчість нанизана на нитку патріотизму.

Одного року на фестивалі «Бандерштат» Сашко говорив: «Я не вб′ю комара. Чому? По-перше: п′ють кров лише жінки, а я жінок не б′ю. По-друге: комар, який кусає мене на моїй землі- це мій земляк, а я земляків не б′ю. По-третє: якщо він мене вкусив, то у ньому тече моя кров, а отже він є моїм братом!».  От як така  відкритість і щирістьможе лишити байдужість?

Репкор, поп-рок і поп-панк, альтернатива, фанк-рок  та фолк- рок , ретельні тексти та енергія і талант фронтмена – це світ без мертвих квітів під назвою «Тартак».

Автор: Марія Масюк

Фото з Інтернету