Нещодавно у Львові музичний гурт «Веремій» презентував новий альбом «Доки є крила». Платівка включає десять пісень. Концерт став справжнім вибухом драйву й українського року під назвою « V означає Веремій».
Дійство розпочалося з невеликим запізненням, але публіка з великою радістю зустріла музикантів. Було виконано пісні з, заслуханого мною до дірок нового альбому й такі рідні фолкові композиції гурту. З випуском нового альбому колектив здійснив перехід від фолкроку до альтернативного. Альбом «Доки є крила» став своєрідним оновленим обличчям гурту.
Фронтмен Віталій Калініченко під час виступу запитав, чи є у залі ті, які в коментарях у соціальних мережах писали, що у нових піснях мало фолку і мало металу. У залі почулися ствердні вигуки, на які Віталій відповів: «Саме для вас ми підготували і зараз виконаємо нове пісню, що має назву «Нічого не буде як раніше»».
У гурту є своя традиція- запрошувати на сцену представниць прекрасної половини людства. Мені неймовірно пощастило танцювати на сцені з улюбленим гуртом під їх пісню «Обертом».Ці емоції справді нічим не передати: ти стрибаєш, танцюєш, співаєш і справді «вся земля під ногами ходить обертом».
«Веремій» вражав…Вражав щирий та неймовірно талановитий Віталій, який повністю віддавався публіці. Зачаровувала красою, ніжністю та майстерною грою на скрипці Тетяна Собакар. Не менше привертав увагу до себе флейтист Роман Квятковський, що надавав, разом із скрипалькою, особливий ліричний відтінок музицію. Драйвовими та справді відкритими були гітаристи Денис Бойко та Ігор Владимиров, басист Андрій Сафаров. Запалював барабанщик Олег Романченко, який тільки починає працювати з гуртом.
Таку команду було дійсно важко відпускати зі сцени, тому на біс вони виконали декілька вже рідних пісень, в одній з яких пообіцяли, що «все буде добре». На останок було традиційне фото зі сцени з публікою.
Для мене ознаками того, що концерт вдався, є:
А) відсутність голосу після концерту;
Б) наспівування текстів пісень по дорозі додому: у транспорті, на вулиці;
В) відсутність сну через емоції та через те, що не можу змиритися з тим, що все так швидко закінчилося;
Г) неможливість нормально рухатися наступні дні, зокрема, повертати голову.
Дякую «Веремію» за можливість знову пережити це після виснажливого початку зимової сесії, тижня переживань і напруження. Дякую за змогу з головою пірнути у вир якісної української музики.
Автор: Марія Масюк
Фото: Ангеліна Чайковська