Химерне і контрасне Середньовіччя у книзі Жюльєна Гріна

Середньовіччя це дуже дивний період життя людства. Хтось називає ті часи «темними», бо саме тоді у Європі вирували страшні чума, і інквізиція. Хтось навпаки згадує романтичних мандрівних студентів і замріяних трубадурів. Але попри весь негативний відгомін,  ті часи все-таки існували, і залишили по собі чимало здобутків, які іноді мають вплив і на наше сьогодення. Щоб краще зрозуміти цю суперечливу епоху, познайомимося із непересічною Людиною того часу.

Цей хлопець у всіх сенсах був дивним. Він володів величезними багатствами, але став найбільшим бідняком, міг здобути чудову освіту, але зневажав знання, був прекрасним оратором, але не вмів читати. Йдеться про видатну і ексцентричну постать Середньовіччя святого Франциска Асизького.  Хто він? На це питання  у книзі «Брат Франциск» шукає відповідь французький письменник Жюльєн Грін.

Я захоплююся цим відважним письменником, який взявся за таку кропітку працю. Адже св. Франциск вже  цілі століття тому відійшов за межу земного, і відтворити життєвий шлях такої популярної і водночас загадкової постаті вкрай складно. Втім, прозаїку-біографу крізь призму епохи, вдається змалювати  цей правдоподібний і водночас химерний портрет.

Перший розділ «Дозвільна юність» присвячений дитячим і юнацьким рокам Франциска. Перед нами постає знатний  молодий сеньйор Франциск, який вміє продавати дорогі тканини у крамничці свого батька, і насолоджуватися життям. Не завжди ці насолоди у рамках пристойності, не завжди вони скромні:

«У нього є все, чого він хоче. П.ятнадцять літ  і кишені, напхані грішми. Він, як патрицій, кидає їх шинкарям, як патрицій, походжає містом у вишуканих шатах, безмірно багатий і божевільно щедрий. Він роздає усе, не викликаючи заздрости: коли  б рука бідняка не потягнулася до нього, то ніколи  не лишилася без милостині». (із книги Жюльєна Гріна «Брат Франциск»)

   Цей портрет пещеного юнака не залишається без відповідного контрасту. Адже в той час поруч із достатками і багатством, існує зовсім інший світ: бідності та постійної хвороби, а відтак і душевної руїни:

«Наприкінці ХІІ століття злиденним було більше половини населення, а добра десята його частка була на найнижчому щаблі бідності. Зазвичай бідні стукали в монастирські ворота, де їм давали їсти, але в голодні роки, коли не вистачало хліба, їм доводилося їсти перепрілу пшеницю і жито, які ставали носіями жахливих хвороб, що спалювали тіло зсередини. Через відразу, що викликали у людей, біднякам доводилося ховатися у лісі». (із книги Жюльєна Гріна «Брат Франциск») 

У наступних розділах книги “Брат Франциск”  Жюльєну Гріну вдається яскраво, і водночас достатньо психологічно показати еволюцію особистості. Письменник демонструє, що шлях до духовного  оновлення для Франциска був геть нелегким. Адже, чоловіку довелося відкинути будь-які блага цивілізації, і одягнутися у бідняцьку одіж. Цей приклад цілковитого смирення, у добу, коли бідність відверто зневажалася, був  справді нелегким подвигом для святого Франциска:

«Зректися зовнішніх ознак багатства, одягу, в якому він скуштував усіх утіх світу, – і постати оголеним для нього означало, що він позбувся зухвальства юних років, і свідчило про те, що він відкрито відмовився від свого минулого. Подібна заява перед людьми із середньовічним менталітетом була юридичним актом. Віднині без засобів існування Франциск ставав  на шлях знедолених і переслідуваних». (із книги Жюльєна Гріна «Брат Франциск»)

      Водночас, ця книга подає нам художні портрети св. Франциска, Жюльєн Грін із знанням та тактом коментує зображення Франциска. І на прикладах цих фресок, показує, наскільки нелегким і сповненим фізичних та іноді моральних страждань був шлях цього громадянина Середньовіччя. Цікаво, що оповідь не позбавлена кумедних зауважень, історичних замальовок. Це не звичне нам «житіє святого», а швидше дружня розповідь яка не претендує на надмірну серйозність та канонічність. Однак, ми, хоча би на кілька годин, немов стаємо частиною братства святого Франциска, і уже свідомістю людини ХХІ століття намагаємося зрозуміти чому і як ці люди відкинули всі блага світу цього, аби присвятити своє життя Господу і пані «Бідності».

«Любов – це дар, який він їм віддавав. Він дав їм Бога.Нагородою цим звільненим душам стала глибока внутрішня радість. Франциск вірно відчув, наполягаючи на абсолютній бідності, тут не можна помилятись. Це найперша дорога до Блаженства, вона незручна для суспільства, яке хоче бачити себе християнським, але Франциск екстреміст, не схильний до будь-яких компромісів». (із книги Жюльєна Гріна «Брат Франциск»)

    У цьому контексті дуже цікавий життєвий шлях самого письменника Жюльєна Гріна. Чоловік прожив 97 років, він фактично ровесник ХХ століття (1900-1998). На його долю випали дві світові війни і крах головних ідеологій цього найстрашнішого століття.  Твір  «Брат Франциск» Жюльєн Грін писав вже на схилі літ, напевно тому у книзі, немов відчувається глибокий життєвий досвід і мудрість автора.

Хочеться також навести кілька рядків із всесвітньо відомої «Молитви» Франциска Асизького

О владико, зроби

Щоб не мене втішали….а я втішав;

Щоб не мене розуміли… а я розумів;

Щоб не мене любили…. а я любив;

Тому що;

Хто віддає, той отримує;

Хто забуває про себе.. той знаходить;

Хто вибачає… той отримує прощення;

Хто вмирає … той воскресає у вічному житті.