ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Нещодавно у Львівському драматичному театрі імені Марії Заньковецької відбулася прем.єра вистави під назвою “Святомиколаївський вечір”. ЇЇ зрежисувала акторка Алла Бабенко за п.єсою відомого українського драматурга Романа Горака. У центрі сюжету несправедливо забута українська письменниця Ольга Дочимінська та її вірна подруга Ірина Вільде. Дві життєві долі цих жінок невідворотно переплелися. Адже радянська система нещадними коліщатками пройшлася по їхніх родинах, і зрештою письменницьких долях. Вистава “Святомиколаївський вечір” ставить перед нами питання вибору. Вижити і підкоритися режиму з нелюдським обличчям, чи все-таки не здатися і фізично загинути? Окрім того ця сценічна постановка вчить пробачати і не засуджувати.
На особливу увагу заслуговує оформлення вистави. Так як сценічне дійство відбувається на камерній сцені, тут вкрай мало декорацій, але і цей мінімалізм виграшний. Невеличкий старовинний столик, телефон і стілець. А за спинами акторів моторошна і аж надто радянська (такі колись були на заводах) скляна стіна. Перед тим, як розпочатися, вистава вже зачарувала музичним оформленням. Тиха, і сумовито-елегійна музика Шуберта навіювала думки про втрачені мрії, і розпорошене минуле, яке ніколи не повернеться…
Пронизлива гра трьох жінок-акторок нікого не залишить байдужим. Адже крізь сюрреалістично-психологічну призму, вони так глибоко передають страждання людей під тоталітарним режимом, що це не може залишитися без уваги. Зокрема талановита акторка Олександра Бонковська грає поціновувачку Ірини Вільде, її голос із-за куліс століття, ця постать допомагає нам глибше зрозуміти трагедію людини, яка змушена співпрацювати із ворожим режимом. Не менш цікавими є ролі Олександри Гуменецької та Наталії Лань. А втім, вони нерозривно пов.язані у цій виставі. Наталія Лань зіграла саму Ольгу Дочимінську. Ця сценічна гра вимагала неабиякої напруги сил та емоцій, адже щоб зіграти таку складну долю, її потрібно підсвідомо пережити. Олександра Гуменецька грає своєрідне альтер-его Ольги Дочимінської. Це складна і до токнощів психологічна роль.
На виставі деякі глядачі виходили. Вони не могли витримати тієї напруги, і невідворотного жаху, якою пронизана вистава. Втім, наскільки би важко не було, мусимо пам.ятати про радянські репресії. Адже історична пам.ять це не просто право, але обов.язок для кожного народу.
Автор: Оксана Бабенко
Світлини люб.язно надані фотографом Андрієм Кубяком