ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Цю книжку я вперше побачила в руках своєї однокурсниці. Здавалося, вона цілковито «відключилася» від навколишнього світу, бо читала цей твір із таким захопленням, що не звертала уваги ні на нудну безкінечну пару, ні на докірливий погляд викладача.
В той момент я вперше задумалася над тим, що такого особливого є у цій книжці із промовистою назвою «100 днів полону, або позивнийй 911».
Ця книжечка настільки маленька, що читається буквально за кілька годин. Але потім довгий час «не відпускає». Не дає забути рядки, яскраві епізоди.Адже автор книжки, Валерій Макеєв особисто пройшов стежками війни,як волонтер, а потім довгі місяці провів у сепаратиському полоні. Про те, як йому вдалося вижити і не зламатись. Морально не здеградувати і залишити людське обличчя чоловік і описує у цьому пронизливому творі. Може у книжці «Позивний 911..» надто мало художнього шарму, а мова проста, та це не головне. Адже «100 днів полону» – не вигадана історія, а реальна частина людського життя.
От наприклад рядки із Пролога:
«Так. Щось у мені змінилося. Можу підтвердити це й через три місяці після повернення з полону, коли пишу ці рядки. Ні, я не зрозумів, просто відчув, що всі ми дуже маленькі перед Богом, і всілякі намагання знайти місце під сонцем – від лукавого. Я переконався, що жити треба набагато простіше, аскетичніше. Жити з любов.ю. Адже нічого з собою, окрім відповідей за вчинене, не заберемо. Все так просто… Просто люби, працюй, шануй насамперед батька та матір, близьких та рідних, далеких та невідомих, і,… ворогів своїх».
(на фото зображений автор книги Валерій Макеєв)
Цей підтекс «шануй ворогів» наскрізною ниткою проходить через усю книжку. Бо як не дивно, Валерій Макеєв хоч страшенно постраждав через сепаратистів (його і били, і знущалися,і погрожували вбити), все одно шукав серед них Людей. І.. знаходив. Дуже прикметним є такий момент:
«Одна із жінок, що працювала у медпункті сказала: «Я вас ненавижу!.. Но мы с мужем посоветовались, и решили дать Вам шапочку и два свитера. Но мы Вас ненавидим». А на наступний день ще й книги принесла і каже: «Вы ж интелегентный человек, можете почитать». То був роман Льва Толстого «Воскресенье». Дуже цінний для тих умов подарунок».
(Валерій Макеєв зі своєю книгою)
Валерій Макеєв у цій книжці подає дуже своєрідний погляд на полон. Для нього це і не подвиг, і не щось смертельне. Він з надзвичайною витримкою поставився до життєвих перепитій. Та зумів не розпалити у своєму серці ненависті до ворогів, але водночас боротися із несправедливістю. Після визволення чоловік безкорисливо допомагає українцям, які перебувають у полоні сепаратистів.
Фото з Інтернету