Memento vivere – пам’ятай, що живеш

Вишукана, сповнена французького шарму, легких іронічних мотивів та драматизму історія глибокої любові матері та сина, любові, яка дає наснагу долати будь-які життєві колізії, допомагає вижити, навіть у найбезнадійніших ситуаціях… 

Прем*єра «Memento vivere» за Роменом Гарі виявилась доволі неординарною для Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса постановкою. Перш за все, вона є певним міжтеатральним проектом, режисер-постановник – Роман Валько (режисер Першого українського театру для дітей та юнацтва), вперше працював на цій сцені. Окрім акторів театру ім. Л. Курбаса – Андрія Козака (Ромен) та Тетяни Каспрук (Мати), у виставі, вкрай успішно, дебютували студенти 3 курсу акторського відділення ЛНУ ім. І. Франка – Валерія Котеленець, Марко Банько та Андрій Петрук. На щастя, такі театральні експерименти практикуються все частіше. Окрім, безперечно корисного, обміну досвідом представників різних акторських шкіл, це сприятливо відзначається на якості постановок, їх різноплановості та багатогранності.

(на фото Андрій Петрук)

Ромен Гарі написав автобіографічну історію про те, як по-дорослому виживає дитина… Про витривалість й мужність, яку син успадкував від матері, про неабияку силу віри, підтримки й любові… «У найважчі години війни я завжди зустрічав небезпеку з відчуттям непереможності. Зі мною нічого не могло статися, бо я був її хепі-ендом», – говорив письменник. Інсценований роман Р. Гарі у інтерпретації Р. Валька названий кабаре-спогадом на 2 дії. Ромен стоячи, на березі «моря-океану», який здається чудово його розумів і був невичерпним джерелом натхнення, ностальгічно оповідає історію своєї матері. Перед глядачем постає ретроспективна картина, про надзвичайну жінку, що намагалась створити ідеальний для сина світ, яка «мабуть надто добре розповідала казки», адже протягом усього життя він залишався непереборним мрійником, який прагнув чогось чарівнішого, ніж буденність…

(на фото Тетяна Каспрук та Андрій Козак)

Шарм «кабаре», створює гра вищезгаданого студентського тріо. Завдяки цим харизматичним скетч-персонажам вистава набуває багатолінійності. Вони майстерно танцюють  (хореограф – Нінель Збєря), наспівують французькі мотиви та відтворюють сцени з життя Ромена — створюючинепересічні образи пересічних героїв. Наче постійна присутність думок про матір, як хаотичні проблеми та вірогідні шляхи —  у просторі витають букви, проекція яких потрапляє на прозоре шатро хвиль «моря-океану» (сценографія Влодко Кауфман).

«…Коли тебе таким юним, так рано, так люблять — це виробляє погані звички. Починаєш вірити в те, що це можливо, що таке існує, що його можна знайти…»  Вистава “Mementovivere” — прекрасна нагода відчути фантастичну спроможність любові творити дива.                      Автор: Ольга Любарова

Фото Ольги Любарової