“Добровольці Божої чоти” – війна на власні очі

 У Львові презентували фільм «Добровольці Божої чоти» –  про бійців, які вже багато місяців захищають Донецький аеропорт. Стрічка показує реальні військові дії, а також знайомить глядача із добровольцями, які воюють на передовій. 

 Фільм «Добровольці Божої чоти» був дуже очікуваним серед українських глядачів. Та це й не дивно, адже режисери Леонід Кантер та Іван Ясній, ризикуючи власним життям, зняли документальну стрічку про війну на Сході України. Зйомки тривали у вересні-жовті 2014 року. Особливою цінністю фільму є те, що кіномитці крізь відверто-документальну призму познайомили глядача із простими бійцями. Показали, що добровольці, які воюють в аеропорті – не залізні кіборги із сталевим серцем, а просто люди, які справді люблять свою Батьківщину. Режисери Леонід Кантер та Іван Ясній розповідають:

«Дійсно, український подвиг, українська звитяга. Це все аеропорт. Я думаю, що цей фільм дивитимуться наші діти, наші внуки. Всі лінії вели туди в аеропорт, всі лінії це наші герої»

КОР: Стрічка «Добровольці Божої чоти» побудована на деталях. Самі режисери, називають її трагікомедією. Адже поруч із дуже сумними епізодами – похоронами бійців, страшними пораненнями, болем, у фільмі живе усмішка. Це жарти воїнів, які відчуваючи дотик смерті, не припиняють радіти життю. Називають автомати іменами коханих жінок, згадують колишню мирну роботу, розповідають телефоном байки рідним, аби їх хоч трохи заспокоїти. У фільмі глядач бачить страшну споруду аеропорту. Це ніби символ апокаліпсису. Пронизлива порожнеча, цілковиті руїни – і кілька  відважних воїнів, які перебувають у цьому своєрідному військовому вакуумі. Адже будь-коли, будь-звідки може чигати смертельна небезпека. Боєць на псевдо «Богема», який є одним з головних героїв фільму розповідає:

 «За весь цей час підтримки аеропорту не було ніякого підсилення. Було всього лише 20 людей. Ми не мали права про це говорити. Бо якби дізналися, що у кожному терміналі двадцять людей…»

 Фільм побудований на жорстких контрастах. Ми бачимо мирних жителів, які намагаються якось існувати у охоплених війною селах. Бачимо бійців, котрі не можуть залишатися вдома, бо живуть думкою про перемогу над загарбником. Після перегляду залишається лише одне відчуття – нестримне бажання доєднатися до фронтового братства – і  там у вирі війни відстоювати право на мир.

Автор: Оксана Бабенко 

Фото з Інтернету