Митець, який не боїться задавати питання

Львів’яни познайомилися із Орханом Ошаліком  (Orhan özçalık) турецьким скульптором, викладачем філософії, організатором ARTфестивалів і сміливим експериментатором, який своєю творчістю ставить світоглядні питання, але не дає на них відповіді.

Зустріч з митцем відбувалася у незвичайній льівівській кав’ярні Fredra.61 і проходила у  дуже творчій, трохи загадковій атмосфері. Адже Орхан спілкувався переважно турецькою, але мав аж двох перекладачів – на англійську та на українську мови. Цікаво, що художник не лише займається створенням дивовижних скульптур, але також є куратором мистецьких фестивалів. Серед них Koktebel Art Residence 2014, що відбувався у серпні цього року у Туреччині. Цей перфоманс згуртував довкола себе талановитих митців, які не бояться експериментувати, намагаються вирішувати новітні мистецькі завдання.

Але повернемося до скульптурної творчості. Для людей далеких від мистецтва, скульптури  Орхана Ошаліка на перший погляд видаються складними для розуміння, можливо навіть дивними. Адже новітній, експериментальний art-напрям подобається далеко не всім. Суспільство звикло, що глиняні скульптури часто засновані на принципі примітивізму, фольклору (Опішнянська кераміка (с. Опішня на Полтавщині), а скульптури з дерева зазвичай відображають якісь автентичні мотиви. Однак вимоги часу ставлять мистецтво в нові умови. Сьогодні митці вже повинні не лише відображати навколишню дійсність (як наприклад  художники-реалісти), але також аналізувати її,  в тій чи іншій мірі відгукуватися на ті процеси, які тривожать суспільство, які впливають на дійсність сьогодення. І оце новітнє мистецтво вимагає такого звичного нам процесу, як думання. Сучасний художник не ставить собі за мету сказати щось однозначно. Він хоче, аби глядач, який сприйматиме мистецький твір, також у певному сенсі став митцем і з допомогою уяви сприйняв тонкі нюанси.

  

Проблематика питання є ключовою у творчості Орхана Ошаліка. «Я не намагаюся давати відповіді, я намагаюся задавати питання» – зауважує митець. За його словами, коли людина думає, займається мистецтвом, продукує ідеї – вона задає собі фундаментальні питання. Наприклад, «що є життя?», «хто є я?», «кому адресувати це питання?»  Така змістова наповненість творчості скульптора не є випадковою. Адже Орхан є викладачем філософії, провідною ідеєю, якої є насамперед пошук трансперсонального сенсу мистецтва.

Скульптури турецького митця  ламають звичні грані сприйняття. Наприклад, одна із скульптур, нібито є традиційною – зображає жінку, але дивує те, що голова цієї жінки є порожньою. Автор кидає нам певний виклик. І спершу цілком може наразитися на несприйняття. Однак з часом ми розуміємо, що митець хоче продемонструвати не гендерну зневагу до жіноцтва, а навпаки розповісти про проблеми мусульманського суспільства. На думку скульптора, жінка, яка одягає на свою голову хустку тим самим ніби відділяється від навколишньої дійсності, певним чином обриває свій мистецький потенціал. Перестає генерувати творчі ідеї. Ще одна скульптура митця також виглядає цілком незрозуміло. На перший погляд може здатися, що це звичайна деревина, але автор хоче сказати нам інше –  зокрема про проблему вибору, про те, що кожен день ми  повинні обирати свій шлях.

Мистецтво сьогодні також в певному сенсі обирає свій шлях. Кожного дня якась людина у світі усвідомлює себе митцем, ставить перед собою питання і цілі. Але класичний напрям будує перед нами рамки, руйнує свободу нашої свідомості, а тим самим і загальмовує подальшу суспільну еволюцію. Організатори зустрічі із Орханом Ошаліком зазначають, що митець працює у напрямі синкретизму, який можливо з часом буде основним мистецьким напрямом. (ред. Синкретизм є певним намаганням синтезувати, поєднати несумісні раніше стилі мислення і образів, що наочно можна побачити у творчості Орхана Ошаліка).

Тож, напевно, прийшов не боятися, експериментувати і ставити перед собою питання – не лише мистецькі, але й світоглядні.

Автор: Оксана Бабенко

1 фото із сторінки Fredra.61 у fb