Таємниці кобзарів, вертепи і.. хімія

Бандурист Богдан Жеплинський на презентації своєї нової книги “Кобзарство і ми” розповів про таємну мову кобзарів, стародавні різдвяні вертепи та про своє життя наснажнене любов”ю до бандури 

Богдан Жеплинський збирав матеріали до книги «Кобзарство і ми» упродовж всього свого життя. Сюди увійшли його спогади, наукові статті, де вміщені відомості про 4000 кобзарів України. Вдома у Богдана Жеплинського є ще відомості про 6000 кобзарів.

За словами Богдана Жеплинського, він  з дитинства захоплювався кобзарством.  У часи своєї юності він організував капелу бандуристів при Політехнічному інституті у Львові. Вони мали навіть гастролі до Москви. Видно радянська влада мала підстави побоюватися вільнолюбного духу кобзарів та відразу по поверненню Жеплинського додому, він був арештований. Навіть перебуваючи на засланні у Сибіру, музикант власноруч створював бандури з кедрового дерева та засновував у далекому краї капели бандуристів. Богдан Жеплинський був учнем легендарного львівського кобзаря Юрія Сінґалевича. Бандурист так розповідає про свого вчителя: «Сінґалевич був надзвичайно цікавою людиною. Він запропонував відвезти мене на гору, де збиралися справжні кобзарі, тобто каліки. Там було 11 кобзарів. Серед них лише один мав зір. Мені пощастило і я таємно потрапив на справжні збори кобзарів. У них були надзвичайно ввічливі відносини. Щоб стати кобзарем треба було пройти спеціальний іспит, а лише потім ти допускався до того, щоб вивчити таємну мову кобзарів – лебійську.  Звичайна людина мала право на те, щоб знати 12-20 слів, але не більше. Всі вчені, які намагалися  розвідати цю мову, помирали у муках, часто не своєю смертю. Було дванадцять томів знання кобзарів.  Одинадцятий та дванадцятий томи не доступні простим людям.  Дванадцятий том – це потаємна кобзарська філософія, там є навіть знання про те, як психологічно впливати на людину», – зауважив Богдан Жеплинський.

Богдан Жеплинський все своє життя пропрацював хіміком. Ще в часи Другої Світової війни у дитинстві музикант знайшов біля свого дому дві коробки з картону. На одній з них було написано “Хімік-любитель”, а на іншій “Хімік-школяр”. До кожної коробки додавалася інструкція, також там були записи того науковця, якому раніше належали ці реактиви. Видно, власник коробок був або вбитий на війні, або  просто загубив їх.

Окрім зацікавлень бандурою пан Богдан ще відроджує стародавні різдвяні вертепи. Одного разу він навіть презентував свої здобутки на цій ниві для представників Наукового товариства імені Шевченка, і сивочолі академіки були вражені красою народних звичаїв. 

Автор: Оксана Бабенко

Фото з Інтернету