Важливе
Нехай сепаратисти читають Генріха Белля?

Нехай сепаратисти читають Генріха Белля?

Антифашистських романів є ціла низка. Але  твори Генріха Белля займають особливе місце серед них. Це твори людини, яка воювала разом із нацистським військом¸ але ніколи не була його частиною. Це твори не переможця, а переможеного. Завдяки їм читач має унікальну змогу проникнути у складну психологічну ситуацію, екзистенційні пошуки німців, які пройшли Другу Світову війну.

Свідок Нюрберзького процесу, Йосиф Абрамович Гофман розповідав: «Коли вже у старості, я відвідав Нюрнберг, то коли зустрівся із сучасними  німецькими старшокласниками був здивований. Вони ненавидять фашизм, пам’ятають злочини своїх дідів. Я зрозумів, що нацизм у Німеччині навряд повториться».

бель2

Як у Німеччині подолали фашизм?

Дуже дивна складається ситуація. Ідеологія, яка була провідною у Німеччині, яка не виникла з нічого, а була добре підкріплена економічними, соціальними проблемами, яка тішила самолюбство німців упродовж майже десяти років була знищена. Вона розсипалася як картковий будиночок після смерті Гітлера. Його головні адепти або були засуджені до старти, або ж  емігрували до Латинської Америки. Минуле нібито розсіялося¸але що робити з мільйонами німців, які раніше підтримували цю ідеологію, і можливо не явно, але в душі все ще були їй вірними? Як виростити таке покоління, що вже не повторить помилок минулого? Адже завойовницький дух у німців не вгасав упродовж історії. Та ж сама Перша світова війна була також ініційована німцями, і у ХІХ століття були війни, яку починала ця держава-армія (про мілітаризацію Пруссії і Австрії ходили легенди).  Європейське суспільство стикнулося з реальною проблемою.

«Що робити, щоб підростаюче покоління німців не стало знову фашистами? Перш за все, треба виключити з прокату фільми про вбивства, треба скоротити до мінімуму випуск дитячих іграшок-пістолетів, треба проводити пацифістську політику. Давати німцям усвідомити свої злодіяння, показувати документальні фільми про концтабори, про вбитих євреїв, про нелюдську ідеологію фашизму.» – казав Еріх Марія Ремарк у одному із своїх публіцистичних виступів.

Але цього було мало. Кіно хоч має вплив на людську психіку, але не суцільний. Набагато більше нас може змінити книжка. І такими книжками стали твори Генріха Белля, який і сам постраждав від фашизму, який не хотів воювати, але його змусили. Правдиві, дуже болісні романи та новели відображали життя німців можливо жорстоко, але чесно.  Тут був весь трагізм людини, яка воює. Людини, яка встала зі шкільної парти і взяла до рук зброю. Людини, яка вже ніколи не буде такою, як до війни.  Питання знівелювання цінностей, аморальності, загубленості серед невизначеного сьогодення – отака тематика його романів.

Генріх Белль і сьогодення

У сьомому класі школи вивчають Генріха Белля. Новела «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа» – коротка ніби постріл і назавжди в’їдається у душу. Історія хлопця-воїна, який ще кілька місяців тому покинув школу і ось за іронією долі повернувся в неї вже без ніг, школа стала шпиталем. Тепер юнак вже ніколи не буде таким, як раніше. Його виховували ніби спартанцям і позбавили всього, що було дороге. Його життя спалене.  Недоля солдатів, їхнє страждання лише у кількох сторінках.

Але тема життя солдатів не є головною у Белля. Його тривожать ще долі солдатських вдів і сиріт. Роман «Дім без господаря» (1953). Роман написаний ніби потоком свідомості, хоч і з розділовими знаками. Ми ніби чуємо голоси двох жінок – багатої та бідної, нібито моральної та аморальної. Вони ще не повії, але близькі до цього, їхнє життя поламане. Жінки  об’єднані одним – вони вдови солдатів. Оповідь весь час повертається до самих солдатів-батьків, які були вбиті десь між Запоріжжя та Дніпропетровськом. Неявно, але вони присутні у творі. Іншими головними героями є діти вдів – хлопчик з багатої родини та з бідної. Ці хлопці не мають батьків, вони ростуть, але не можуть звернутися до своїх батьків за порадою.  Їхні тати дивляться на них із старих фотокарток, але не можуть промовити ні слова. Проблеми бідності – не лише фізичної, але й духовної, проблеми загубленості покинутості, аморальності – всі вони підняті у романі.

. він переселявся в якусь третю площину, мріяв про життя, якого ніколи не було й не могло бути…– Генріх Белль

Роман має відкритий фінал.  Напевно це не випадково. Головні герої, ще можуть спробувати змінити своє життя на краще, але навряд їм це вдасться, адже їхні долі зламані війною.

Генріх Белль написав ще багато інших антифашистських  романів. Серед них «Де ти був, Адаме?» (1951) про солдата, якому фактично нікуди повертатися.

Творчість Генріха Белля особлива близька нам сьогодні. Здається,що ці романи та новели не завадило б почитати російським терористам, які нападають на Україну. Можливо, вони тоді б стали добріше і нарешті усвідомили що творять, до яких наслідків приводить війна?

бель3

Автор: Оксана Бабенко