Втекти від хаосу буденності разом з «Collegium Musicum»

 

Сьогодні відбулася цікава мистецька подія – у рамах «Днів музики Баха від Collegium Musicum» пройшов іще один концерт – третій із серії концертів, присвячених творчості цього неперевершеного композитора. Цього разу – деякі органні твори. Порадував слухачів чудовим виконанням на органі музикант із Києва Богдан Дем’яненко, органіст церкви святої Катерини  німецької  євангелічно-лютеранської общини міста Києва, студент  Київської музичної Академії України імені Петра Чайковського, музичний теоретик.

       Твори Баха виконані на концерті, а саме прелюдії, фуги і фантазії характеризуються тим, що спрямовані на те, аби донести до слухача божественне, високе, розбудити у його душі почуття неспокою, елегії.

       Концерт розпочався словами одного із організаторів Тараса Демка:

–        Першою буде виконана «Прелюдія та фуга до мінор» – у часи бароко тональність до мінор – трактувалася, як тональність Бога отця. Бах використовує тут милозвучну акордову фактуру-контраст найнижчих і найвищих звуків органу.

    Послухати концерт прийшло багато людей. Тут були представники дуже різних вікових категорій – від семирічних дівчаток і хлопчиків до людей похилого віку. Але найбільше було молоді. Це й не дивно, адже попри те, що зараз побутує думка, нібито юнацтво не читає книжок і не цікавиться високим мистецтвом, сучасне студентство, шкільництво має велику зацікавленість класичним Мистецтвом, і намагається осмислити його по-своєму у руслі сьогодення. Слухачів зібралося так багато, що вільних місць, на лавках у костелі святого Антонія (що по вулиці Личаківській) зовсім не було і багато поціновувачів музики стояло до кінця концерту.

      У сучасному світі органну музику чуєш не так часто. Іноді вона виринає і доторкається до глибин твоєї душі із надр реклами, чи кінофільмів, але це трапляється рідко і ніби непомітно. «Collegium Musicum» надали унікальну нагоду прослухати цілий концерт «живої» органної музики. Піднесені, глибокі, часто сповнені внутрішнього смутку, мелодії лилися залом і навіювали думки. Кажуть, що справжнім художником є той, хто намалює картину, а кожен побачить на полотні щось своє. Так само і в музиці. Можливо, Бах закладав у свої мелодії чітке Послання – крізь музику він хотів говорити із Богом. Але кожна людина у цьому музичному полотні ніби чує плин власних думок, які поволі відходять на задній план. У мозку залишаються лише одні розмірковування  – про сенс життя, про швидкоплинність буття і про те, яку красу може створити людина. Повсякденне, вторинне залишається поза свідомістю. 

        Бах створив справді вічну музику. Сучасні люди перебувають у полоні власних гаджетів, Інтернету, а відтак їм дуже важко концентрувати свою свідомість на  чомусь одному впродовж довгого часу. Концерт тривав дві години і більшість із публіки сиділи непорушно та навіть не намагалися витягнути свої мобільні телефони, аби розвіяти нудьгу. Адже нудьги не було  і не могло виникнути. Людина завжди у всі століття потребуватиме чути високу музику, це допомагає барвами уяви додати своєму внутрішньому світу додаткових штрихів, дати собі відповіді на ті питання, на які не залишається часу упродовж хаосу буденності.