ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Зміна території живопису
Мистецтво модифікується. Так само, як будь-яка сфера діяльності людини. Колись писали на глиняних дошках – тепер друкуємо на швидкісній клавіатурі. Колись малювали тільки на папері, а зараз… створити шедевр можна простою комп’ютерною мишкою.
Народження від початку і до кінця картини на моніторі – відносно новий напрям у образотворчому мистецтві. Поява барвистих та вражаючих робіт припадає на 1995-96-ті роки. (саме тоді широко поширюються доступні за ціною SVGA-монітори і відеокарти, здатні відображати 16,7 млн кольорів). Отож, початок 21 століття – ера не тільки інтернету, скайпу та пластикової їжі. Це ще й століття CG-арту (Computer Graphics Art). Він активно займає позиції у індустрії кіно, комп’ютерних іграх, ілюстраціях до книг та аматорських захопленнях.
Цифровий живопис – це поступ у творчій діяльності митців. Адже за допомогою спеціалізованих програм ( навіть банального Painter) вибір бажаного відтінку стає секундною справою, на відміну від традиційного живопису, який вимагає тривалого та чіткого змішання фарб задля отримання омріяного кольору. На панелі тисячі видів кистей, інструментів, спецефектів… Будь-яку дію можеш скасувати, і перемальовувати нічого не потрібно. Крім того, комп’ютерна робота відразу готова до використання в цифрових технологіях кіно, ігор, верстки – полотно ж, написане маслом, треба попередньо перенести в цифровий вигляд. Здається, фантастика! Ану ж бо я сам таке намалюю, це ж просто клікання по позначках та «бавлення» у художника. Насправді, справа CG-арту – далеко не проста і вимагає професійних навичок митця. Спробуй не заплутатися у мільйонах квадратиків різних кольорів чи провести пряму лінію віртуальним мазком? Цифровий живопис – це не «ляп навмання» і справа не для пересічного користувача ПК. Тут необхідно враховувати знання та досвід митців минулих століть: перспективу, повітряну перспективу, колірний круг, відблиски, рефлекси… Усі відомі митці нью-пейтингу є випускниками Академій мистецтв або ж дизайнерських шкіл.
До того ж, «малювання по екрану» вимагає хороших навичок знання інформатики. Програми насичені різноманітними функціями, діяти треба послідовно та права на необачну помилку немає.
Поведи не пензлем, а вектором!
Для роботи у стилі CG-арт необхідні графічні планшети. Це свого роду мольберти. Тільки вже не дерев’яні класичні, а модернізовані наскільки, що надто вже змінили свій попередній вигляд.
Комп’ютерна графіка поділяється на векторну і растрову. Растрова технічно записує зображення у вигляді коврика пікселів, а векторна – формулами. При заміні розміру растрова розтягується, а векторна змінює контрасти. Тому будь-яке із намальованих зображень можна видрукувати форматом 3*3 кілометри!
Людей, що малюють за допомогою комп’ютерних програм, у світі є всього лиш 500, а в Україні – 10. Вони не просто сухо використовують комп’ютерну графіку. Важливу роль у процесі створення картини відіграє експеримент. Прагнення до чогось невідомого, незвичного веде до появи магічних, глибоких та неповторних робіт.
Зразки цифрового живопису притягують до себе невідомою силою, відірвати очі важко, вдивляєшся у все нові чудернацькі деталі. Ці картини виконані у 3D, 2D форматі: ти занурюєшся у них, і вийти із світу ідей автора стає дедалі важче. Віртуальне, фантастичне життя всмоктує нашу свідомість, якій вже не хочеться повертатися у плоску реальність.
Від мультиків до постапокаліпсису
Серед відомих представників цифрового живопису варто згадати таких, як Сарел Терон, Флавіо Болла, Кріс Базеллі, Йонас Де Ро, Парк Йонг Вон, Джон Фостер, Керол Каваларіс.
Художник з ПАР Сарел Терон створює неймовірні роботи в стилі цифрового мет-пейтингу (мatte рainting).
Мет-пейтинг – великомасштабні мальовані зображення, які використовують в кіно, на телебаченні і комп’ютерних іграх для створення пейзажів, які з якихось причин не можна зняти в реальності або ж їх просто не існує і декорації зробити неможливо.
Ілюстатор та концепт художник Флавіо Болла вигадав казкову країну під назвою «Osmadth»: шматки пишної уяви митця, світ, який живе у душі автора.
Сюрреаліст-анімаліст Кріс Базеллі створив колекцію дитячих, яскравих, безпосередніх картин. Приділяє велику увагу тваринам. Правда, зовсім не таким, якими ми їх собі уявляємо.
Найбільш проникливими є апокаліптичні картини бельгійського художника Йонаса Де Ро. Отримав магістра в області образотворчого мистецтва.
Його роботи мають символічні назви-перестороги: Руїни Дубая, Гонконга, Нью Йорка, Шанхая, «Forsaken», «Forgotten glory», «Epocholis».
Мимоволі згадується науково-популярний фільм «Життя після людей». Яке ж воно? Щасливе чи жахаюче?
Хмарочоси, обліплені зеленим мохом, Гонконг – озеро, покрите пліснявкою; завалене метро, як прихисток для поодиноких ще живих людей та маленький, покинутий хлопчик на фоні розвалин гігантських надбань людства.
Ідею апокаліпсису використовує і наш вітчизняний цифровий художник та ілюстратор Іван Хівренко. Він зображає Київ далеко не в оптимістичному світлі.
«Це крик, що спонукає людей трошки подумати, – пояснює суть своїх малюнків Іван Хівренко. – Досить знищувати, сидіти і не працювати, і вистачить «пишатися» – пора задуматися. Що стосується моїх робіт, то вони в принципі утопічні – це те, чого в реальному світі немає. Але таке, на жаль, може статися».
Перелічувати та описувати роботи цифрового живопису ще можна довго, але набагато краще на них дивитися. У кожній картині захований зміст, месседж глядачеві, який викладає митець пікселями та модифікує у світовий шедевр.
Автор: Катерина Воронова