Квітка, що іде за Сонцем

Сьогодні вона сидітиме мило та смиренно, щось клацаючи на улюбленому гаджеті. Її чай повільно остиває, без крихти цукру. Вона не любить гарячі напої з цукром. Адже саме без нього смак справжній, без лишніх наворотів та пафосу.

Ковтки «ліптону» не навіюють на неї сон чи нудьгу. Можливо, саме зараз вона вирішить полетіти за напрямком вітру у нові, нерозгадані для ще її такої юної душі світи. Вона подібна соняшнику: бо не «гризеться» проблемами, що робити, куди йти – вона просто іде за Сонцем…

Її веде внутрішня сила та здатність до ризику. Навчитися життя із конспектів чи еталонних шаблонів неможливо. Ця дівчина-сонце має рідкісну здатність відчувати аромат та брати на дотик мить цього дня. Тут і тепер. Вона своїми маленькими ручками сміливо зламує рамки стереотипів та пересторог.

Вона все вирішить раптово. Ось, вже одягає зручну майку та джинси, одночасно малює вії і їсть шоколадку, а потім – летииить… Та так стрімко!

Вона скаче по сходах до вечірнього Високого Замку, йде п’ять кілометрів по засніженому Львову( коли інші мешканці із цокотом в зубах прилипають до заморожених вікон).

«Вічна камера зберігання» пульсує у її жилах. Пристрасть до мандрівок і авантюр, безперервний рух та хоробрість – ось розшифрування її Імені.

Що таке нічний автостоп чи енна кількість безсонних годин революції? Для неї – звична, буденна справа.

Гучні, сповнені витримки та водночас ніжної доброти удари серця розносяться хвилями позитивної енергії до кожного, хто із нею поряд.  Соняшник – це найсильніша квітка, вона не просто має місце під сонцем. Вона сама продукує тепло, сміх, забирає втому та відчай. Навіть самий страх боїться приблизитися до неї. Дівчина-сонце має багато дорогоцінностей – два  блискучих, вишуканих бурштини,  темний, довгий  шовк, вкрадений у цариці-ночі, заманливу усмішку теплої річки, та густі-прегусті ранкові проліски.

Щира грайливість її лиця висмоктує із тебе колишню суєту і невпевненість, а навзамін дарує  якусь надчуттєву безмежність та наче розковує душу. І ти вже із нею готовий кудись полеліти. Чи то у  невідомість, чи то у пригоду. Байдуже – чи в ніч чи в ранок. Вона швидко доп’є свій давно охололий чай і покличе у справжнє життя, на волю від власних обмежень, до Сонця, яке їй завжди нашіптує тільки правильних шлях.

Автор: Катерина Воронова