“Театральні Тарасівки” і поцілунок Мельпомени

Нещодавно у корпусі  факультету культури і мистецтв ЛНУ імені Івана Франка відбулася незвична, цікава мистецька подія під назвою “Театральні Тарасівки”. Цей захід планувалося провести ще перед днем Народження Кобзаря, але через тривожні події в країні, довелося перенести. Ініціатором культурної події була “Вища школа драматичного мистецтва” про яку ми писали раніше. “Тарасівки”стали своєрідним іспитом для учнів.

Здавалося б що нового можна внести у вечір присвячений Шевченку? Адже про видатного митця сказано вже багато, може навіть надто багато. Так, що декому ця тема видається нудною і заїждженою. Але акторам, які були задіяні у “Театральних Тарасівках” вдалося неможливе! Вечір вийшов нестандарнтим, але в той же час не відірваним від подій сьогодення.

“Тарасівки” відкривалися виступами випускників першого етапу навчання у “Вищій школі театрального мистецтва”. Перед учнями були поставлені важкі завдання: показати якісь повсякденні явища без слів, одними лиш рухами і вигуками. Наприклад, передати процес риболовлі, куріння, чи безсоння. Дуже складно надати звичному цікавості. Але у акторам-початківцям це вдалося. Публіка із захватом спостерігала за дійством на сцені і з жвавістю посміхалася, дивувалася, засмучувалася разом із безмовними персонажами.

Наступним етапом іспиту для випускників були скоромовки. Звичайному глядачу актори здавалися якимись чародіями, адже  щоб вимовити практично однакові слова одночасно потрібна неабияка майстерність і вельми чітка дикція.

Ось як розповідає про навчання у “Школі драматичного мистецтва” учениця Ірина:

– “Школа” це місце, де зібралися люди різних професій. Тут є економісти, психологи, соціологи, журналісти. Це навчання дало нам натхнення, потужний поштовх до подальшого розвитку. Всі наші учні планують продовжити навчання, якось реалізовуватися на театральній ниві. Якщо нам запропонує співпрацю якийсь театр, ми з радістю гратимемо і там!

Наприкінці вихованці школи разом прочитали вірш Шевченка і передали творчу “естафету” студентам факультету культури і мистецтв ЛНУ імені Франка. Вони не просто читали вірші. Актори ЖИЛИ на сцені. Прочитати поезії, які написані 2 століття тому цілком можливо, але зробити це так, аби аудиторія відчула, як мурашки бігають по спині – це мистецтво.

Актори не переказували біографію Шевченка. Вони зосередили увагу на цікавих, не відомих серед широкого загалу фактах про Кобзаря. Наприклад, про те, що на Шевченку був фрак, коли його арештовували, або про те, що Тарас Григорович часто надавав перевагу писанню віршів перед малюванням.

Постановка була органічною, продуманою до дрібниць. Глядач не мав часу відчути нудьгу. У перервах між виступами звучали українські народні пісні, які акапельно виконували актори театру імені Леся Курбаса Ярослав Федорчук і Андрій Селецький.

У житті все кінчається і на жаль “Театральні Тарасівки” теж скінчилися. Але поціновувачі театрального мистецтва не мають засмучуватися, адже такий захід “Вища школа драматичного мистецтва” планує проводити щорічно. А поки що охочі мають унікальний шанс записатися на другий набір до “Школи”.

Є така старовинна легенда, що муза театру Мельпомена дарувала свій поцілунок найобдарованішим акторам. Напевно, додатковим бонусом навчання у “Вищій школі драматичного мистецтва” є поцілунок Мельпомени після якого актор отримує особливий дар – зачаровувати глядачів.

Автор: Оксана Бабенко