У нього є життя

Безхатченки , бідняки , люди, долю яких спіткало горе, і вони мусять просити милостині кожного дня у чужих людей. Можна подумати,  мистецтво у їхньому  житті відсутнє, та це не так. Воно існує скрізь, просто ми його навіть не помічаємо. Я б сказала, що ми живемо серед мистецтва , ми є якоюсь частинкою його , та ще цього не усвідомили .

Я вам розповім про мистецтво таких людей .

Коли ви їздили в загальному транспорті ,  то можливо зустрічали людей, які заробляють собі на життя тим, що грають на музичних інструментах чи тих, які просто співають. Як на мене, це набагато кращий і ефективніший для них спосіб заробітку, ніж просто ходити із протягнутою рукою. У певному сенсі, мистецтво їх не покинуло ,коли вони втратили все.  Одного разу  я зустрічала  старенького дідуся, що дуже гарно співав  українські пісні. Вони були настільки милозвучні, що закарбували в моїй пам’яті назавжди, а потім.. він розповів про своє життя.. на що він витрачає гроші, та яке горе ступило на його поріг та нахабно зайшло в оселю.

До вашої уваги нарис його долі.

У нього є життя.

Воно відібрало в нього жінку , а він розповідав всім,яка вона красива..в його очах було кохання ,яке не помирало..

В нього є держава . Вона не дала йому нічого.. крім сліз, втрачених надій та пенсії 1080 грн ,які просто допомагають йому трішки жити. В нього немає достойного помешкання ,а він ходить в церкву та дякує Богу  за кожен прожитий день.

Він не любить владу, це ,напевно,  єдиний негатив , що був в ньому,проте за свою Батьківщину віддасть душу..Буде співати патріотичні пісні ,які ми не знаємо.. та вже і не дізнаємося .Він не хоче вивчити іноземну і поїхати за кордон, так як ми. Бо його домівка тут…і він її не покине, навіть якщо дахом над головою буде лиш небо..

В нього є син, хворий син .. заради нього він кожного ранку прокидається , щоб сісти в електричку , поспівати  пісень , розповісти свої вірші та заробити грошей.. на хліб,ліки та білу сорочку, яку він одягне в церкву, щоб там поспівати та помолитися.

Проте в його очах було життя та щирість.,яку не завжди можна побачити у багатьох із нас!..
Про нього можна було б написати книгу, що розірвала б вашу душу на шматки.
Але зараз мало хто читає.

Автор: Іванна Бондарук