Сьогодні львів’янин, що не побував на самісінькій верхівці величної вежі ратуші не може вважати себе патріотом свого міста. Те незабутнє відчуття, коли стоїш на оглядовому майданчику і бачиш весь Львів як на долоні буде переслідувати кожного. Людині іноді дуже корисно подивитися на світ згори. Усе навколо здається мізерним, і кожен мріє бодай на хвилину отримати крила та злетіти понад цим прекрасним містом. Вдихнути його повітря змішане із гіркуватим присмаком кави і… посміхнутись своїм думкам.
Зараз мало-хто розмірковує над тим як Ратуша з”явилась. Є та й годі. Але її історія дуже цікава, як зрештою і історія всіх старовинних будинків Львова.
Ратуша будувалася за проектом вроцлавського архітектора А. Бемера. На будівництві використовувалися в”язні ратушних тюрем. У самій вежі було дві тюрми: „Над скарбницею” та „За гратою”. Під вежею знаходилися три тюрми- „Доротка”, „Під ангелом”, і „Татарня”. Життя у цих тюрмах було далеко несолодким. Та арештантам була дозволена пиятика. Бургомістр М. Кампіан навіть ствержував, що це не в”язниці, а а шинки, де зранку повно горілки, а звечора – меду.
Господарями міської Ради і суду були представники найбагатших родин міста, тож простолюдинам добиватися справедливості у магістраті було тим самим, що товкти воду в ступі. Та наявність у приміщенні цих „почесних” мужів не завадила появі справжнісінького привида. Є повір”я, що одного разу тут було засуджено зовсім невинну людину. І от з того часу про несправедливий вирок завжди попереджала чорна труна, яка іноді пролітала коридорами.
Через деякий час через велику кількість прибудов у ратуші обвалився цоколь. Довелося будувати новий будинок. Тривало будівницво упродовж 1830-1835 років. Архітекторами були: Ю. Маркль, Ф Трешер, А. Вондрашка. Нова ратуша була значно більшої від попередньої. Збудована у вишуканому стилі віденського класицизму, вона недовго милувала око львів”ян. Під час славнозвісної австрійської революції 1848 року у будинок міської Ради втрапила ракета. Вежа загорілася і … купол провалився всередину. Купол замінили зубастим шпилем подібним до завершення середньовічних веж. Також був установлений новий годинник.
Годинник, що і сьогодні працює в ратуші це один з останніх механічних вежових годинників у Європі. Є легенда про духа годинника — ченця Георгія. Кілька років цей монах щоденно опікувався дзвонами, тобто без жодної допомоги щоп’ятнадцять хвилин із доби в добу відбивав чверті й години. Коли ж була встановлена автоматика і чернець міг нарешті повернутися монастирських обов’язків, його серце не витримало, і він упав мертвим біля годинника, якому вірно прислуговував. За легендою, душа Георгія щоопівночі з”являється, щоб перевірити чи все гаразд із механізмом. Можливо, тому пристрій має таке довге життя.
Завітайте на ратушу, якщо ви досі там не були, а навіть якщо були, то відвідайте ще раз. Це прекрасне місце сповнене непередбачуваної чарівності і духу багатьох епох.
Фото: old.dailylviv.com/