Льодова феєрія

Льодові скульптури стали для нас традицією кожної зими. Людина приручила лід – і він подібно дереву чи каменю перетворюється в її руках на дивовижний витвір мистецтва.

За принципом скульптора епохи Відродження Мікеланджело: «Я беру плиту мармуру і відсікаю все зайве»,  із брил льоду з’являються філігранні фігурки та цілі міста!

Не так давно твердий, впертий лід піддався  людській волі.

Ще пів століття тому  для більшості він залишався простим явищем природи. Але це тільки офіційно. Насправді, першими ввели у промисел замерзлу воду китайці, ще 300 років тому!

Винахідниками крижаних ліхтарів стали рибалки китайського міста  Харбін.

Робити їх було дуже просто. Кошик з водою виставляли на мороз, потім виймали з нього лід, пробивали в ньому отвір і вставляли туди свічку.

Пізніше ліхтарями гралися діти, а згодом забавки переросли у цілий фестиваль льодових скульптур. Із 1963 року у місті Харбін узимку знову і знову виростають льодяні замки, собори та фортеці.

Хто не мріяв у дитинстві про будинок із льоду? Із прозорою стелею і тонко вирізьбленими білими меблями.

Таку розкіш могла собі позволити російська імператриця Анна Іоанівна.  Задля неї  в Санкт-Петербурзі побудували справжній Льодовий дім. Все у ньому було висічено із льоду, навіть карти на столах.

При тому дім був не просто іграшкою, у ньому справляли різні бенкети та весілля.

Біда лиш у тому, що краса льодяних фігур є короткочасною. До першого сонечка, першого тепла. Дивишся на крижані звірі чи квіти – крізь них видно той бік вулиці.  Хоча скульптури нерухомі і холодні-холодні, все одно не покидає думка про те, що вони зараз оживуть, немовби благають сховати їх від могутнього сонця.

Але справжня краса і насолода у одній миті. Тому не варто розчаровуватися, що завтра казковий замок розтане, бо він назавжди залишиться у нашій пам‘яті.

Фестивалі льодяних скульптур постійно тривають у країнах, де на це дає дозвіл погода.

Найбільш значущим є міжнародний конкурс льодяного мистецтва на Алясці у місті Фербанксе.

Учасникам відводиться певний час на роботу, а журі обирає переможців у різних номінаціях і присуджує титул чемпіона світу.

Саме тут, на півночі, лід вважається найбільш придатним для роботи. Він чистий, без водоростей та піску.

Інструменти для льоду різноманітні: японські різці(спеціально для льоду, але дуже дорогі), прості різці та пили, бритви, ножівки..

Насамкінець виріб полірують. Щоб додати блиск і змусити лід переливатися, фігуру обдувають феном .

Майстри приборкування льоду мають і свої секрети та спеціальні методи. Щоб підкреслити деталі, на поверхні фігури вирізують жолобки і заповнюють снігом, фарбою, кольоровим піском.

Завдяки таким хитрощам, скульптор з Чорногорії Тажана Раукар, яка у складі американської команди шість разів перемагала на чемпіонаті світу в Фербанксе,  створила плямистість на шкірці жирафа в композиції «Парад тварин», яка принесла її команді першість у категорії «Реальне мистецтво» у 2005 році.

Мистецтво часто переростає у туристичний бізнес.

Тепер бачимо вдосталь льодових лазень, а також прикрас для весільного столу.

У Швеції та Фінляндії щозими будують льодові готелі. Головне задоволення туристи отримують тут від нових вражень, проводячи ніч в альпійському спальнику на льодовому ліжку при температурі всередині «люкса» мінус 3°С.

Це природно, люди прагнуть до екстра моментів, до чогось незвичного та небуденного.

Як же все таки це приємно – побачити живі квіти, акуратно залиті льодом.

Казки вигадувати взимку не варто – вона заховалася у льодяному місті. Побувати у ньому можна тільки у цю пору року. Тому не бійтеся поринути в життя з льодом. Насправді там не так вже й холодно, як у царстві Снігової Королеви, бо там панує МИСТЕЦТВО.

Автор: Катерина Воронова

Фото викорастані з сайтів posuda-ice.ru, inspired.com.ua, dic.academic.ru