Гончарна Мекка України

Щоб зрозуміти митців-гончарів треба взяти до рук шматочок глини. Розім‘яти його, зігріти теплом своїх долонь.А потім з допомогою уяви і вмілості рук створити з глини витвір мистецтва.

Коли крутиш гончарне коло, то відчуваєш дивну підсвідому гармонію. Спокій  і якась тиха радість, огортають тебе невидимою канвою і незрозуміла посмішка торкається уст. Але ти цього не помічаєш. Крутиш, крутиш коло, і цілком концентруєшся на руках, якими плавно створюєш свій маленький шедевр. Може спершу глиняний горщик вийде куструбатим, нерівним – але і це буде досягненням. Адже робота на гончарному колі вимагає не лише неабияких фізичних зусиль, але також цілковитої сконцентрованості. А це для жителя сучасного мегаполісу дуже важко. Ритм життя у  ХХІ столітті такий, що житель великого міста і на 5 хвилин сконцентруватися не може, що там казати про півгодини.

Колись первісна людина вже віднайшла “смак” у гончарстві. Вона навчилася виготовляти не лише зручний посуд чи предмети побуту, але й вироби мистецтва: вишукані прикраси, оздоблення будинків. Людина сучасності поволі забуває про інші види дозвілля, аніж сидіння біля затишного комп‘ютера. І здавалося б, що повернутися до витоків вже неможливо. Але є в Україні одна місцинка, де гончарство не зникло і досі. Ба більше! Там воно розвивається, знаходить нові форми, крокує в “ногу з часом”.

Є на Полтавщині одне мальовниче селище під назвою Опішня. Воно нічим не відрізнялося б від інших сіл, якби там не було покладів глини. Здавна гончарна справа була головним промислом селища. За радянських часів гончарство було поставлене там на промислову основу і давало гарні прибутки. Сьогодні заводи розвалені, досвідчені майстри віддані своїй справі поволі вимирають…. Але Опішня досі залишається гончарним центром України. Чому? Напевно завдяки тому, що  за роки незалежності тут розвинулася туристична інфраструктура. Спробуємо помарндрувати туристичними перлинами Опішні:

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ГОНЧАРТСВА

Це справжній центр розвитку сучасного гончарства. Кожного літа з 2008 року на базі цього музею відбувається масштабний гончарний фестиваль в ході якого відбувають мистецькі ярмарки, веселі концерти, графіті-фести, змагання гончарів дорослого та дитячого віку, а також впродовж місяця працює “гончарна академія”, де всі охочі за невелику ціну мають унікальну нагоду навчитися працювати з глиною. Родзинкою фестивалю є те, що в ньому беруть участь гончарі не лише зі всієї України, але також з Угорщини і Словенії. Всі створені за час фестивалю вироби у яких втілюються сучасні віяння і найкращі досягнення минулого залишаються музею. Тому в будь-який час відвідувачі можуть потішити своє око вигадливими гончарними візіями провідних митців сьогодення.

МУЗЕЙ РОДИНИ КРИЧЕВСЬКИХ

Цей унікальний музей має свою передісторію.  Тут був колись гончарний завод. Потім він припинв своє існування. Але красива цегляна будівля не залишала байдужими навіть перехожих. Кілька років тому в Опішню завітала родина Кричевських. Їхній прадід був архітектором у Полтаві ще перед Другою Світовою війною і збудував славнозвісний Полтавський Краєзнавчий музей. У часи воєнного лихоліття він був змушений разом з родиною емігрувати за кордон. Але Кричевські ніколи не втрачали свого зв”язку з Україною. Виявилося, що приміщення колишнього заводу збудоване за проектом Василя Кричевського. Майже кожен нащадок українського архітектора має у собі іскру живописного чи архітектурного таланту.  Нещодавно замість колишнього заводу там з‘явився музей творчої родини Кричевських. До уваги відвідувачів представлені не лише  роботи представників видатної сім‘ї але також твори видатних майстрів народного мистецтва. У дизайні музею вигідно поєднуються авангард та гончарна класика. Відвідувач, немов мандрує історичними та керамічними епохам.

КОЛЕГІУМ ГОНЧАРСТВА

В Опішні є лише одна звичайна школа і батьки віддають туди своїх дітей неохоче. Більшість мріють про те, щоб їхні чада навчалися у Колегіумі  гончаства. Адже селище живе мистецтвом і  діти не можуть сидіти на звичайних нудних уроках. Колегіум нагадує казковий будиночок. Все в ньому оформлено з безпосередньою дитячою фантазією. Картини з глини, глиняні статуї, маленькі кахлі розмальовані олійною фарбою… Окрім малювання, ліплення, діти вивчають спів і танці. Постійна участь у конкурсах дає їм змогу переймати техніки ліплення з різних областей України. Поки будуть такі навчальні заклади, гончарній справі занепад не загрожує.

Крім музеїв і глини в Опішні є ще багато цікавого. Перш за все це гостинні люди, які за помірну ціну готові надати втомленому туристу житло і нагодувати фірмовим полтавський борщем з галушками. Також мальовнича природа, сільський простір, небо усіяне зорями подарують натхнення кожному, хто завітає сюди.

Сучасна людина поволі забуває про те, що окрім соціальних мереж, цікавинок інтернету і роботи є ще природа, живе спілкування і народне мистецтво, яке може подарувати незабутні хвилини  і насичене змістовне дозвілля.

Автор: Оксана Бабенко