„Міщанський затишок” не для них. Усталений побут і електричний чайник не здатні більше надихнути. Бітнікам потрібен складніший шлях, який іноді є небезпечним для їхньої особистості, що деградує крізь зростання. Сьогодні про них вже всі забули. Ці люди пронеслися понад світом яскравим спалахом і згасли. Якщо зараз сказати комусь слово „бітніки” мало-хто розгадає істинне його значення, змістове наповнення. А колись біт-культура ... Read More »
Category Archives: Ретро
Перша Світова: Танок на краю прірви
Людина перед Першою Світовою війною перебувала на межі. Неймовірною потужністю технічний прогрес лякав, адже буквально за кілька десятиліть поширення знайшли такі новинки техніки, як телефон, телеграф, електричне світло, кіно, машини, велосипеди. Якась частина людського єства вже передчувала страшне Завтра. Колонізаторські апетити провідних країн Європи все зростали. І „маленька людина” поволі ставала лиш гвинтиком у величезній механічній машині суспільства і цілком ... Read More »
«Срібне століття» очима Одоєвцевої
Ни Гумилев, ни злая пресса не назовут меня талантом Я – маленькая поетеса с огромным бантом Ви коли-небудь бували у Парижі чи у Петербурзі? Ні? Ви б так не сказали, якби прочитали книжки Ірини Одоєвцевої «На берегах Неви» і «На берегах Сени». Адже це не просто книги, а своєрідні хроніки епохи, унікальні біографічні перлини спогадів, яким немає аналогів. Здавалося б, ... Read More »
Котляревський сміється чи плаче?
«На витоптаному пустирi нашої iсторiї раптом смiх Котляревського. Саме в той час, коли начебто й нiчого було смiятися…» Євген Сверстюк Яким же він був? Скритний і невідомий – він не залишив жодного листа, у якому би скаржився на щось чи ділився своїми почуваннями… При цьому товариський, завжди привітний, душа компанії… Начебто запеклий військовий Великої імперії, але ж не побоявся писати ... Read More »
Євген Плужник – романтик кривавої епохи
Твори цього поета лише нещодавно ввели у шкільну програму, а збірки його поезій досі не вражають тиражами, однак у творчості Євгена Плужника було щось таке, що зачіпає душу. Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще — для мене! — не заніс. Тремтить ріка, і хилиться до неї На тому березі ріденький ліс… Ці рядки вражають читача якимсь елегійним спокоєм, ... Read More »
Біла лілея “срібного століття”
Анна Ахматова – цинічна поетеса? Я ніколи не захоплювалася творчістю Анни Ахматової надто. Не могла та й не хотіла зрозуміти її поезії, яка власне і чужа українському вуху. Хто така Ахматова? Видатна російська поетеса так званого „срібного віку” . То чому я повинна марити її віршами, коли в цей час і українські поети не вельми відставали, адже „розстріляне відродження” лише ... Read More »