ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Його світ- це поєднання чорного та білого кольорів. Завдяки цьому, у своїх роботах він відкидає усе зайве та залишає саму суть. Переїхавши з Запоріжжя до Львова, Максим розпочав свою творчість, не маючи профільної художньої освіти. Він не вірить у існування натхнення та завжди наполегливо працює над своїми проектами. 2014 року, Максим кардинально змінив своє життя ,та покинув перспективну кар`єру шеф-кухаря, ставши художником. Ми поспілкувалися з Максимом, що більш відомий під своїм псевдонімом Micro Cuts, та з`ясували причину такого різкого рішення, а також дізналися трошки більше про творчість автора.
Максиме, розкажіть мені про Ваш псевдонім. Що він означає, та чому такий вибір?
Micro Cuts- це така спроба відійти від імені в мистецтві. Коли твір мистецтва і ім`я художника просто не порівнюється. Твір набагато більше важить ніж саме ім`я. Цим псевдонімом я хотів відійти від персоналії і підкреслити творчість. В цих двох словах- стисло про усю концепцію моїх робіт.
Як Micro Cuts перекладається?
У перекладі означає мікроскопічні порізи. Це такі маленькі, непомітні якісь рамки, які є у кожної людини. Щось таке зайве, що нікому не потрібне.
Якби Ви творили під своїм власним іменем, це б не дозволило передати суть проектів?
Я думаю що передало би, але ім`я би було якимось трошки зайвим.
Як давно розпочали свою творчу діяльність?
Так щоб серйозно, щоб справді називати себе художником- то два роки тому.
Наскільки мені відомо, то ви родом із Запоріжжя. Скажіть, свою творчість ви розпочали вже у Львові чи вона починалася ще у Запоріжжі?
Так, з Запоріжжя. У 2009 я почав вчитися самостійно, без освіти, без нічого. Просто почав цікавитися мистецтвом. По-трошки почав малювати і у 2012 з`явилася перша біла тварина на чорному тлі. Це було більш випадково.
Тобто це було спонтанне рішення яке переросло у всю вашу діяльність? Ви більше нічим крім творчості не займаєтесь?
Так, абсолютно. Ні,нічим.
А хто Ви за спеціальністю? Ви казали що не маєте профільної художньої освіти…
Так, не маю. За спеціальністю я кухар. (авт. усміхається)
Як так сталося що з однієї кухні Ви перейшли у геть іншу?
Доречі вісім років працював і тільки три з тих восьми років просто кухарем. Після того шеф-кухарем, бренд-шефом… На піку своєї кар`єри я вирішив закинути та переїхати у інше місто. Почати все з початку.
І не шкодуєте?
Абсолютно ні. Я щасливий від того. Я колись вирішив, що вища освіта мені не потрібна, я не хочу витрачати своє життя заради чогось абстрактного. Вирішив з`економити свій час та зайнятися самоосвітою.
« Я вчився через спостережливість. Моя спостережливість допомогла мені у навчанні».
Як Ви вчилися? Через книжки, інтернет, можливо якісь відео-уроки?
Я більше спостерігав як інші люди малюють. Я розглядав якісь картини, як лягають мазки. Через спостережливість я навчився малювати.
Коли була ваша перша виставка?
Перша була у 2014, через три місяці після того як взагалі почав малювати.
Яка була ідея першої виставки?
Перша виставка увібрала різне. Там не було конкретики. Скорше були ті речі, які мене хвилювали з різних спектрів життя: три штучки про одне, три штучки про інше, і так далі.
Назва першої виставки достатньо цікава, « Prologue». Це як початок нового життя та старт нової діяльності?
Так, я ж і думав як же то назвати. І придумав: «Пролог» буде те, що треба.
Які були враження від першої виставки? Часто буває що перший старт не завжди вдається..
Мені після першої виставки галерея одразу казала: »Все, ми хочемо з вами співпрацювати!». Це був успіх, все було дуже классно.
Ви самі займалися питаннями організації виставки чи вам хтось допомагав?
Річ у тому, що я дуже критично до себе ставлюся. Бачу, що є якісь помилки, роблю щось не так. Думав ні, то ще занадто рано робити якісь виставки. Одна моя знайома мені все казала: «Макс, роби виставку!» А я їй: «Та яке, яка виставка, про що ти…» А потім вона взяла і домовилася. Вона дала мені дуже хороший поштовх, я б може тільки зараз починав цим серйозно займатися.
« Чорний-мій улюбленний колір! Саме за чорно-білим стилем, люди вже впізнають мої роботи.»
Чому все-таки вибір надаєте монохрому?
По- перше- чорний мій улюбленний колір (авт. усміхається), якось приваблює він мене. А по-друге, чорним тлом я стираю якісь межі в просторі. Прибираю все зайве з картини, та залишаю лише саму суть, самих персонажів, щоб на них нічого не впливало зайвого.
У своїх роботах, Ви переважно малюєте тварин. Чому не людей?
Людей теж, але їх мало. Переважно я їх малюю не з таким великим бажанням. Тварина більш чесніша. Якщо тварина зла, то вона зла, якщо добра- то вона добра. Людина може бути візуально однією, а всередині зовсім інакшою.
Зі своїм проектом «Ворог» ви вже встигли дебютувати у Вроцлаві. Які ваші враження від Польщі?
З мого проекта туди увійшли лише три роботи. Хоча, планувалося спочатку, що всі вони там будуть. Але від першої ідеї створення проекту пройшло трохи більше пів року, і за цей час я багато чого змінив. От навіть за день, коли я вже монтував проект, я змінив трошки інсталляцію, об`єднав дві серії робіт в одну. Та сама суть проекту не змінилася, про що я хотів говорити- про те й говорив.
А про що Ви хотіли сказати у « Ворозі» ?
Власне про кожну людину окремо. Про людей, котрі творять суспільство і про те, як вони це роблять. Про ті помилки, котрі людина допускає у творенні власного життя, про її думки. В останній строфі у передмові до проекту говориться про те, що людина може опинитися в тій точці життя, в якій би вона ніколи не хотіла опинятися. Я думаю таке буває якщо не у всіх, то у багатьох людей. В мене таке було не один раз і я кардинально міняв стежку життя. Ця моя цільна стежка привела мене туди, де я хочу бути.
Як плануєте далі розвиватись? Можливо ще якісь виставки?
Так, знаєте, я відкрив проект «Ворог», і після його відкриття, я зрозумів, що мені вже не вистачає цієї роботи над чимось масштабним. Роботи над проектом, постійно щось думати, постійно щось робити, втілювати, створювати простір. Цього бракує. От за кілька днів після закриття, я вже почав робити нові ескізи. За рік праці над «Ворогом» виникло ще багато ідей, які не хотілося б втратити. Зараз я їх складаю у щось нове.
Наостанок поділіться де ви черпаєте ідеї для робіт?
Здебільшого через спостереження. Я бачу, що відбувається з людиною. От наприклад вона може йти, а по міміці, по емоціям можна прочитати приблизно що відбувається з її життям. Просто спостерігаю і роблю висновки. Можливо я їх роблю не правильно, та я нікому не нав`язую свою власну думку
Розмовляла Крістіна Віслянська
Фото надані Micro Cuts