Житіє святого Будди, або історія одного середньовічного роману

„Душеполезная история о. Варлаамі і Йоасафі“ належала і в нашій старій літературі до найбільш улюблених книжок і полишила деякі живі сліди і в народній памяти» – так відгукнувся Іван Франко у своїй докторській дисертації про цей середньовічний бестселер.

Християнське житіє святих свого часу обійшло  усю Європу у найрізноманітніших версіях і стало основою багатьох художніх творів, хоча його походження дещо сумнівне.

 

 

У далекій Індії колись правив цар Авенір який довго був бездітним. Та ось у нього народився син, якому напророкували, що той має навернутися до християнства. Правителю це вельми не сподобалося, тому він вирішив заховати малого Йоасафа у великому палаці, аби він жив у розкоші і нічого не знав про переслідувану віру та страждання світу. Але його плани порушив пустельник Варлаам, якому уві сні прийшла вказівка навернути царевича на істинну дорогу. Він хитрістю проникає до принца та починає навчати його основ християнської віри.

З часом Йоасаф настільки захопився нею, що вирішив сам стати аскетом. Його батько, взнавши про це, сильно розлютився, тому вирішив будь-якими методами знищити синову віру. Спершу він намагається вбити Варлаама, а коли це не вдається, то організовує перед сином диспут, на якому християнський мудрець мав би програти. Невдача спіткала правителя і тут, тому за порадою мага Тендаса він спокушує Йоасафа жіночою прислугою. Та царевичу вдається протистояти і цьому, більше того, він навіть навертає мага та свого батька до християнства, а сам зрікається влади та стає пустельником.

Схожих історій у Середні Віки було чимало, вони усі перепліталися між собою образами та подіями, та ця стала чи не найпоширенішою з-поміж них. Вона приваблювала тодішніх християн екзотичністю далекої загадкової країни, в якій праведникам доводиться боротися та страждати за їхню віру, і давала надію на її поширення по всьому світі.

Роман про Варлаама та Йоасафа подорожував від країни до країни, і всюди місцеві переписувачі, не тільки перекладали її, а й додавали до неї щось своє – притчі, тлумачення догматики або ж місцевий колорит.. Його сюжети входили до різних книг, вони знаходили своє відображення у фресках, іконах, мініатюрах. Врешті-решт, твір став настільки популярним, що у 16 столітті персонажі цієї історії були канонізовані католицькою церквою. Та мало хто здогадувався про її походження.
Іван Франко, використовуючи праці різноманітних науковців та численні переклади рому, дослідив у своїй дисертації його походження. Так, після ознайомлення з єврейськими, арабськими, грузинськими та вірменськими джерелами твору, він виявив, що у них імена «Варлаам» та «Йоасаф» звучать як «Білаухар» і «Будасіф», при чому останнє ім’я явно походило від слова «Боддхісатва», яке є одним з імен…Будди! Так, перекази про індійського принца, який відмовився від влади та багатства, щоб зрозуміти причини страждань, і став засновником буддизму, подорожували від країни до країни і, опинившись в християнському середовищі, поступово почали набирати відповідного змісту та доповнюватися іншими сюжетно-композиційними вставками, що згодом вилилося у ціле житіє.

Виходить, що середньовічні християни шанували проповідника чужої релігії як святого. Цілком можливо, що таких випадків ще чимало в церковній літературі, та свідчать вони не тільки про неуважність при переписуванні текстів чи канонізації святих, а й про певну духовну спорідненість двох релігій, адже одна з них змогла перейняти вагомий сюжет другої на добрий ґрунт, попри зовнішні відмінності у віровченні християнства та буддизму і їх погляди на причини страждань та визволення від них.
Звертає увагу Іван Якович також на особливість самого твору.

У ньому, попри численні богословські пояснення та цікаві притчі, присутній дуже різкий чорно-білий поділ на добрих та розумних християн та злих і дурних поган з примітивною психологією, що, однак, було звичним для такої літератури, яка мала перш за все переконати читача в істинності християнства, а не реалістично відтворювати дійсність. Та все ж Франко вважає роман про Варлаама та Йоасафа вищим за інші житія – вочевидь, цьому посприяло старанне шліфування твору століттями. Ай справді, книга, що увібрала мудрість різних народів, культур та релігій стала не просто дзеркалом середньовічного світогляду, а й ядром для мистецького розвитку наступних століть.

Автор: Michael Solulskiy