Людям, схильним до хаосу, перегляд суворо заборонено

Стрічки, переповнені особистою та всесвітньою тугою — знаменита “трилогія депресії” Ларса фон Трієра, що змушуює перосмислювати людські емоції та почуття. Зло, добро та баланс між ними: яскраво втілений у роботах данського режисера та сценариста, і дана трилогія — не виключення, можливо, навіть дуже потужне втілення цього.

“Антихрист” (2009), “Меланхолія” (2011) та “Німфоманка” (2013) — фільми, що викликали фурор серед критиків та глядачів: одні схвально оцінили роботи, інші висловлювали своє відверте незадоволення, — але безперечно дані картини геніальні.

Об’єднав фільми не лише гнінючий настрій, а й акторський склад. У всіх трьох стрічках головну роль виконувала Шарлота Генсбур. Чому саме вона, автор чіткого пояснення не дає, але, загалом, його й не потрібно. Актриса, неначе, створена для цих ролей, а вони — для актриси. Вона, беззаперечно, чудово зіграла їх: ролі жінок з складним душевним станом, — а це, погодьтесь, не так просто. Вміло передати, втілити в життя і змусити в це повірити — справжня майстерність.

Важко не звернути увагу й на те, що центральною фігурою трилогії є жінка, жінка-вбивця. Так у фільмі “Антихрист” мати не зупинила свою дитину тому, що була не в змозі перервати своє тілесне задоволення, а в стрічці “Меланхолія” планета, що носить жіноче ім’я, убиває все людство, символом якого був імпровізований намет. Головна героїня кінокартини “Німфоманка” стріляє в свого співрозмовника, який хотів скористанися її доступністю. Попри це, образи несуть у собі глибоке символічне значення: у першому фільмі — природний початок як зло, у наступному — баланс, а в останньому — духовний початок як добро.

“Хаос править усім” — слова, що лунають крізь усі три фільми. Істина, яка одразу закарбовується в свідомості. Так хаос поєднується ще й з іншими символами, зокрема “трьома злиденними” — скрботою, біллю та відчаєм. З ними ми знайомимося одразу в пролозі “Антихриста”, і вони є всіма тими станами, що відчуває героїня картини. Всепоглинаюча сила хаосу в “Меланхолії” показана в простистояні жінки-порядку і жінки-розрухи. На межі безумства живе і героїня “Німфоманки” — Джо, яка є сексуально залежною. Хаос вбиває і провокує до самознищення. Так у трилогії жінка, одержима ним, стає спусковим гачком до знищення не лише себе, але й оточуючих.

Дані стрічки фон Трієра залишають післясмак. По перегляді з’явдяється відчуття спустошеності, неначе до цього була лише фальш. Хочеться поцікавитися в себе: “А мене не поглинув цей морок?..”

Однозначно, рекомендувати дану трилогію до перегляду чи ні я не можу. До цих фільмів потрібно прийти самостійно, бути готовим сприймати та аналізувати отриману інфрмацію, осмислювати символи, вчинки героїв, бачити ширше та глибше.

Автор: Ніна Наталюк

Фото з Інтернету