ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
«Так, я грішник. Я давав людям нові фарби, образи, дарував світло… Мене неможливо спалити тому що все життя я горю… Світло перемагає смерть, я хочу побороти її…» Який зміст, на вашу думку, можуть нести ці шматки фраз? Чиї вони? Про яке світло йдеться?
Це відповідь великого іспанського художника грецького походження Доменікоса Теотокопулоса на допиті, який вів не менш великий Інквізитор кардинал дон Фернандо Нуньєс де Гевара.
Митця звинувачували у тому, що він малює надто яскраві, розпусні картини, що святі на його полотнах мають вираз обличчя божевільних. «Ви бачили ангелів, що малюєте їх?» – основне запитання Інквізиції…
Волею випадку мені довелось побачити художньо-біографічний фільм « Ель Греко». Картина створена 2007 року, вонав є дітищем грецького режисера Янніса Смарагдіса.
Як доволі недосвідчений кінокритик, висловлюю глибоко суб’єктивне враження про фільм. На мою думку, він надто поверхневий. Обмежений бюджет чи труднощі режисерської роботи залишають певні прогалини, недомовки у картині. Після перегляду з’явилось відчуття інформаційної «спраги», виникло бажання якомога більше дізнатися про видатного художника. Хоча, можливо, це й було метою: спонукати глядача до пошуку додаткових джерел?
Народившись1541 року на острові Кріт Доменікос опиняється у вирі боротьби. Його батько був лідеромпротистоянняКритутогочасним загарбникам, італійцям. Проте, доля любить жартувати з простими смертними. Донька правителя Криту, загарбника герцога Дарімі, Франческа закохується у Доменікуса. Кохання взаємне та пристрасне, але фатальне.
Франческа, завдяки зв’язкам, влаштовує молодого художника в майстерню Тиціана у Венеції. Тиціан відіграв чималу роль у становленні особистості Доменікуса. До речі, саме італійський майстер подарував йому псевдонім Ель Греко.
«Люди питають про правду, але ніколи не показуй всього, вони не пробачать якщо ти покажеш забагато» – ці пророчі слова Тиціана наче стягом розвіваються над всім життям художника. Та він не дослухався до них, навпаки намагався прокласти, освітити шлях правді.
Окрім гучного псевдоніму, у Венеції Доменікус знаходить привід помандрувати до Іспанії – знайомство з молодим священиком, привітним, цікавим та приємним співбесідником … Життя дарує Ель Греко друга, якого згодом перетворить на злісного, могутнього ворога.
Попри славу та багатство, якими Іспанія обдарувала Доменікуса, тут він зустрічає і кохання свого життя Джероніму. Вона стає водночас і музою, і янголом-охоронцем. Іспанки – пристрасні та сильні духом жінки завжди славилися своєю здатністю закохуватися «на все життя». Джероніма заради кохання йде проти волі заможного батька та живе з Ель Греко у громадянському шлюбі, згодом ще й подарує йому сина. На хвилиночку, ми говоримо про охоплену Інквізицією та сліпою владою католицизму Іспанію 16 століття!
Непримітний сором’язливий друг священник, який свого часу запросив Доменікоса до Іспанії, стає великим Інквізитором. Він не міг змиритися з успіхом Ель Греко, а особливо даром бачити внутрішнє світло кожного. Через картини митець наче спілкується з Богом. Як же несамовито про це мріяв де Гевара…
Приходить час колишнім друзям зустрітися. Кардинал особистим листом запрошує Доменікуса на допит Інквізиції.
Що відповів Ель Греко на звинувачення ви вже знаєте. Можу порадити лише одне – якщо є бажання у дещо ліричній формі поспостерігати за життям митця подивіться однойменну кінострічку. Але, якщо сильнішим є бажанняпобачитисвітло, яке здатне осяяти душу(звісно на скільки зможе передати це Інтернет) – сміливо набирайте у пошуку слова « дивитися картини Ель Греко»
Автор: Наталія Кулик
Фото з Інтернету