ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Ніколи б не подумала, що у свої вісімнадцять буду почувати себе настільки заклопотаною і розгубленою, тим більше влітку. Та є речі у жертву яким просто необхідно принести час. Електричка, хоч і повільно, прориваючись через похмурий і холодний, як для цієї пори року, вечір, прямує до міста князів Острозьких. Дубно зустрічає зовсім непривітно, але мене заспокоює та зігріває захований у рюкзаку квиток на рок-фестиваль впертого духу «Тарас Бульба». Липневий ранок ніби намагається вибачитися за вчорашні виверти і тішить теплом. Погода для фестивалю ідеальна: куплена бандана для захисту від пилу і сонцезахисний крем залишилися лежати без потреби.
«Тарас Бульба» не відвідував Дубно вже кілька років. Відтоді Рівненщина лишилася без своєї фестивальної візитівки і місцеві жителі встигли забути про ці музичні дні. Зусиллями організаторів вдалося відновити очікуване дійство і зібрати шанувальників на стадіоні «Спартак». Тут розмістилися три сцени: головна, альтернативна і мистецька. Не заздрю першим учасникам, на яких покладена відповідальна місія дати гідний старт і «розбудити» населення фестивальної держави. Попри все, відчувалася традиційна атмосфера першого дня: люди неохоче покидали наметове містечко. На головній сцені, у рамках конкурсної програми, журі визначали кращий гурт. Ним став «ZWYNTAR», лишивши позаду інших дев′ятьох учасників. Мистецька сцена зібрала охочих послухати гутірки і поспілкуватися з цікавими людьми. Мій друг каже, що найнезвичайніших та найбожевільніших збирає альтернативна сцена: такі важкі гітарні рифи притягують тих, хто любить справжній драйв.
Окрім трьох цих локацій функціонувала дитяча галявина, де розважали наймолодших.
Пожвавлення серед фестивальників відчулося після закінчення конкурсної програми. Першим з трьох головних гуртів великої сцени став «Morton». Наступними виступили львівські гості «АННА», для яких цей фестиваль у 2006 став знаменним: музиканти отримали можливість записати альбом. Так у світ вийшов «Карматреш». Публіка з нетерпінням чекала фронтмена Віктора Новосьолова. Сцена магнітом притягувала любителів ню-металу. За таких обставин дійсно відчувається відновлювальна сила фестивальних процедур: слем і стіна смерті. Ти віддаєш всю свою енергію, весь запал оточуючим, у тобі вибухає все шаленство літа. Знесилена падаю на траву. Така от «АННАтерапія».
Закривали головну сцену п′ятниці лідери українського блек-металу, гурт, який має культовий статус – «NOKTURNAL MORTUM». Їх виступ зачаровував. У контексті темряви і нічної прохолоди харківському гурту легко вдалося показати захоплююче шоу. Після цього поспішаємо до нічної сцени, де через декілька хвилин гратиме гурт, який люблю з дитинства, але жодного разу не чула наживо – «ВІЙ». Послухати їх прийшли люди різного віку. З впевненістю можу сказати, що це музика, яка об′єднує і надихає. Лідер гурту Дмитро Добрийвечір зазначив, що йому подобається, коли збирається саме така віддана публіка, яку не потрібно просити про оплески – вона сама чудово розуміє музикантів… Мою увагу завоював надзвичайно харизматичний гітарист і перкусіоніст Дмитро Бакрив, від якого неможливо було відірвати погляд. Гітари, кумуз, барабани, укулела та голоси створювали неймовірну атмосферу. Годинний виступ пролетів як одна хвилина.
Хотілося слухати до самого ранку. Закривав музичну програму першого дня Sasha Boole. Звуки губної гармоніки та гітари гойдали повітря. Найкраще доповнення нот – це фруктовий чай, теплий зелений коц і обійми. Виступ завершився і у мені починають боротися два бажання – одне наполягає на тому, щоб піти спати, а інше кличе на сеанс нічного кіно та дискотеку. Мені потрібна міцна кава або енергетик, та вислухавши «лекцію» про те, що це все дуже шкідливо, моя втома затискає у свідомості фінальний акорд без права на репризу. Засинаю з відміченим першим пунктом у фестивальному списку цього літа під філософські розмови навколо багать, спів та сміх.
Автор: Марія Масюк
Фото: Андрій Копилов, фото трави з Інтернету