Розширити українські горизонти: 25 областей до 25 років

Подорожі – це завжди яскраво, незабутньо, феєрично! Проте чомусь українці більше полюбляють подорожувати за кордон, бо впевнені, що українські міста не можуть їх здивувати так, як це зробить Європа, наприклад. Це – стереотип, який сьогодні руйнує Всеукраїнський рух “Твоя Країна” та один з його координаторів Віктор Віцин.

– Як і коли виникла ідея створення проекту “Твоя країна”?

-Близько 40% нашого населення взагалі не були за межами своїх областей. І ми це  вирішили змінити – чим краще знаємо країну, тим краще знаємо себе. Мета проекту – показати Україну не на картинці, а справжньою, з європейськими вузькими вуличками та сучасною архітектурою. Також людей з різних її регіонів, усі наші відмінності, але й водночас те, що по-справжньому єднає – ми – українці.

Проект стартував у Тернополі  ще 2014 року. Тоді відбулося 10 візитів – це досить мало. Однак вже у 2015-му почався стрімкий розвиток, і сьогодні ми влаштовуємо понад 40 мандрівок за рік.

-Чи виникають труднощі з організацією візитів?

– Так, інколи це саме організаційні моменти. На жаль, зараз не у всіх містах проект розвивається однаково, адже, наприклад, у Чернівцях ми намагаємося влаштовувати візити кожні два місяці, а у Рівному – лише двічі на рік.

У Коломиї, пам’ятаю, робила свій перший візит 15-річна дівчинка. Тобто усе залежить безпосередньо від бажання. Якщо у вас воно є, то ми допоможемо зібрати команду, скласти культурну програму, знайти поселення. Останнє, до речі, один з основних аспектів організації. Участь у “Твоїй країні” передбачає безкоштовне проживання під час візитів. І хоча сьогодні в Україні розвивається кауч (надання допомоги та безкоштовного проживання мандрівникам), але є міста, у яких це менш поширено. Тому, якщо навіть організатори селять у себе, не кожним батькам вдається пояснити, хто ці гості та чому вони житимуть у їхньому домі.

Багато чого залежить також і від сезону. Планувати візит, наприклад, восени чи взимку – не дуже вигідно. І це проблема всіх міст. Люди думають про холод, про відсутність місць для прогулянок. Організатори, у свою чергу, ламають голову – що ж показувати. Та у таких ситуаціях є вихід – можна влаштовувати заходи у приміщенні: лекції, тренінги, майстер-класи, музичні та літературні вечори, грати у настільні ігри тощо.

– Як ви знаходите організаторів?

– Шукаємо всюди і по-різному. Базова “павутинка” організаторів – це колишні ФРІшники (“Фундація Регіональних Ініціатив” – прим.ред.), але є й ті, хто просто хоче діяти, розвивати, впливати. Переважно організатори функціонують лише у своїх містах та області. Але я, наприклад, окрім Чернівців, займався візитом у Кам’янець-Подільському. Відомо, що це місто має туристичний потенціал, то чому б не запровадити там наш проект? І я взявся за це. Оргкоманду знайшов через мережу. Лише кілька разів приїхав, пояснив що до чого, а далі вони самі проводили підготовчу роботу.

– А як щодо Херсону чи Миколаєва? Чи взагалі є попит на такі маленькі міста, в яких переважає сірий колір?

– Чому ні? Миколаїв – місто біля водоймища. Там, коли тепло, дуже круто, як нам здається і як розповідають. Тож у Миколаєві і Херсоні візити були. Наразі вони відбуваються не так часто, як би нам хотілося, але двічі-тричі на рік – це теж вже щось. Та й загалом я, наприклад, дуже люблю маленькі міста, тому що перше місце посідає сама атмосфера, спілкування між учасниками та організаторами, зв’язок, який виникає між людьми і містом.

Взагалі за три роки існування проекту, двічі відбувалися візити у селі. Семеро учасників два дні жили разом, ліпили з глини, грали в різні ігри, спілкувалися, пізнавали як один одного, так і не зовсім міський спосіб життя, до якого звикли. Отже, неважливо наскільки маленьке місто чи село, головне – вміння зробити час проведення у ньому одним з найбільших, найпрекрасніших моментів у пам’яті відвідувачів.

– Як ви обираєте учасників?

– Розглядаючи анкети, ми особливу увагу звертаємо на діяльність людини, на мотивацію, чи серйозно вона ставиться до проекту. Також існують вікові обмеження. 18-28 років – це рамки, так би мовити. Проте їх можна розсувати. Наприклад, у Чернівцях найстаршим учасником був 30-річний, а наймолодшому – виповнилося 16. І він брав участь з дозволу батьків, звичайно ж.

– Однією з умов проекту є відмова від алкоголю та паління на час усього візиту. З цим суворо?

– У проекті немає ”сухого закону”, тобто ми не перевіряємо кишені учасників, але у нас є своя позиція і ми просимо її дотримуватися. “Твоя Країна” пропагує здоровий спосіб життя. Ми хочемо довести, що необов’язково вживати спиртне задля гарного проведення часу. Після участі у проекті багато хто з цим твердженням погоджується.

– До закриття ВКонтакті на вашій сторінці “Твоя Країна” було близько 20 000 учасників. Під час створення проекту, передбачався такий результат?

– Незважаючи на велику кількість підписників, активних учасників було не так вже й багато – близько 5 тисяч. Є такі, які вже відвідали 2-5 візитів, а є ті, хто ще нікуди не поїхав. Однак це – справа часу. Я дуже люблю поняття “сарафанне радіо”, бо воно дійсно працює. Нехай наша діяльність поки що не дуже відчутна в Україні, але все-таки потрохи ми змінюємо свідомість, впливаємо на формування поглядів, поступово розширюємо горизонти.  І це тільки початок.

До речі, тепер ми «подорожуємо» на фейсбуці: https://www.facebook.com/tvojakrajina

та в інстаграмі: https://www.instagram.com/tvoja_krajina/

Розмовляла: Дар’я Чебукіна

Фото надані співрозмовниками