ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Декілька днів тому, 5 квітня, у Львівській філармонії відбувся концерт сучасного українського неокласика – Єгора Грушина разом з камерним оркестром. Цим виступом Єгор закінчив свій великий тур Україною і взяв невеличку паузу у творчості. На фінальному концерті йому вдалося зібрати повну залу Львівської філармонії. Отож, як неокласичний композитор у наш час збирає повні зали і чому варто ходити на такі концерти – читайте далі.
Взагалі я не є спеціалістом у неокласичній музиці, тому якогось детального чи професійного огляду композицій Єгора Грушина тут не буде. Краще я спробую передати вам ті відчуття і емоції, які я отримав разом зі всією філармонією під час виступу Грушина з камерним оркестром.
Як я сказав раніше – зала була повністю заповнена, хіба декілька місць на балконі залишалися порожніми. І це не дивно, оскільки Єгор є одним найяскравіших представників неокласики в Україні. Під час концерту композитор зауважив:
«Мені дуже приємно, що після стількох років роботи на наші концерти починає ходити стільки людей і ми збираємо повні зали, такі як Львівська філармонія».
Приємно було і глядачам, які отримали нагоду по-справжньому насолодитися улюбленими мелодіями у живому виконані.
Якщо Ви слухали Єгора Грушина раніше і не були на його концерті, знайте – по-справжньому ви його ще не слухали. Наприклад, коли я вмикав його музику вдома, вона не зачіпала мене, я не відчував її у повній мірі. Не викликала вона в мене якихось великих і сильних емоцій у записі. А під час концерту у філармонії все інакше.
Музику Єгора Грушина сприймаєш по-особливому, коли сидиш там у залі. Ти відчуваєш всю повноту і глибину композицій. Звичайно, таке можна сказати про будь-які композиції у живому виконанні. В цьому і перевага концертів, але з класичною музикою – це дещо інакше. Коли ти відчуваєш кожну нотку кожного інструменту, як наприклад, в композиції «Once». Все починається з легкого вступу рояля, потім вступають струнні, все набирає обертів, йде розвиток композиції,після цього кульмінація і в кінці фінальна нота після якої залишається тільки видихнути і голосно аплодувати. Слухаєш музику, заплющуєш очі і починаєш тонути десь у своїй свідомості, коли кожна нота проходить через тебе. Ось приблизно так це відбувалося на концерті.
З кожним новим альбомом Єгор Грушин здобуває все більшу популярність. Якщо я не помиляюсь Львівська філармонія вміщує приблизно 600 людей. Скільки сучасних виконавців можуть похвалитись такою кількістю відвідувачів на своїх концертах? А скільки неокласичних виконавців? Так що роль Грушина у неокласичній музиці і взагалі музичній культурі України – величезна.
Взагалі історія Єгора, дуже цікава і романтична, вона нагадує мені історії із життя багатьох українських письменників.
Грушин народився в Одесі, потім переїхав до Нової Каховки, де закінчив музичну школу. Він записував кавери на пісні його улюблених виконавців і викладав їх в мережу. У 2011 році Єгор переїхав до Львова і познайомився з Яковом Матвійчуком – організатором фестивалю «Західфест», який допоміг йому влаштувати його перший концерт. Потім збирає свій перший колектив під назвою «Illusions» і відправляється у свій перший тур країною. Зараз Єгор має за своїми плечима чотири альбоми, він є організатором фестивалю LvivAcousticFest та збирає повні зали по всій країні.
Сподіваємось під час творчої відпуски Єгор набереться сил і натхнення на створення нової чудесної музики і в майбутньому він зміг стати в один ряд з Людовіко Ейнауді і його музикою тішились не тільки ми, але і весь світ.
Автор: Юрій Андріїв
Фото автора