“Відстані та вібрації”. Книга, з якою хочеться подорожувати

Чому вам треба прочитати книгу “Відстані та вібрації»  Тараса та Юрка Прохасько  у цей теплий весняний вікенд? Варто задуматися. Можливо тому, що вона про подорожі, про колії, про такі улюблені маленькими хлопчиками та дівчатками потяги, що тягнуться по рейках і тихо торохкотять, мугикаючи свою вічну та ностальгічну пісеньку. Скоро вони вже зникнуть, натомість прийдуть швидкі та модерні електрички й в них буде вже зовсім новий темперамент – вони стрімко летітимуть до місця призначення та в їх вікнах мерехтітимуть, зливаючись в одну розмиту акварельну пляму будинки та дерева.

Прогрес – то гарна річ, ми всі чекаємо на нього. Але іноді так хочеться меланхолічно погортати книгу у тому занедбаному, старому радянському потягу, де провідники приносять чай у мідному підстаканнику і пропонують занадто дороге печиво.
Скільки історій пам’ятають залізниці? Безліч! Небагато їх вмістилося у тонесеньку книжечку, яку можна прочитати за декілька годин, але ті історії, що тут є — безсумнівно варті уваги. Текст дуже насичений цікавими та оригінальними метафорами, які ще треба розколоти, немов волоські горіхи, щоб дістатися до суті. Але разом з тим, читати її досить легко. Особливо пасує вона для читання в дорозі й не займе багато місця в вашому дорожньому рюкзаку. Тож долайте відстані, ловіть вібрації дороги та не забувайте звертати увагу на буденні речі, на світ довкола. Фіксуйте їх у спогадах, зіставляйте у часі й відпочивайте, читаючи правильні книги.

Автор: Наталія Пищик

Фото з Інтернету