Сміливість бути собою у фільмі «Дівчина з Данії»

Нещодавно у Львові вогнем розбрату й осуду запалав скандал щодо проведення Маршу рівності.  Як наслідок, суспільство розділилося на два непримиренні табори: один – за традиційні українські цінності, інший – за рівноправність і шанс показати себе справжнього. Банальне незнання проблеми призводить до безрозсудних конфліктів. Отож, хто маскується під загадковою абревіатурою, ховається за чотирма невинними літерами – Л Г Б Т? Якщо боїтеся завітати за ці куліси самостійно, пропоную разом спробувати привідкрити гендерну завісу крізь призму оскароносної кінокартини «Дівчина з Данії».

Цей фільм, що полярно був сприйнятий публікою, знятий за мотивами легендарної історії життя жінки, яка  всупереч матінці-природі першою у світі змінила стать хірургічним шляхом. Як? Чому? Задля чого? Шукайте відповідь поміж рядків.

Отож, у фокусі – молода сім’я данських художників на початку двадцятого сторіччя. Хоча, як виявиться пізніше, головних героїв перед прикутим до екрану поглядом глядача постане три: подружжя – Ейнар і Герда Вегенери та витворена ними тендітна Лілі. Дружині, як портретистці, одного знаменного дня для довершення картини терміново знадобиться модель.

Нею (за випадковою невипадковістю) погоджується стати її чоловік, Ейнар. Вбравшись у пишну сукню кольору слонової кістки, відчувши м’який доторк панчох, він істинно вживається в роль жінки, потроху відкриває для себе рум’яний світ оксамиту і вельвету з легким ароматом квіткових парфумів. Ейнар, ще соромлячись своєї несподіваної пристрасті, усе глибше пірнає у неї. Дружина всіляко розвиває карнавал, адже картини із зображенням перевтіленого чоловіка вперше виводять з-під його тіні її мистецький талант. Пара, як думала Герда – усе ще граючись, наважується на презентацію їхнього спільного витвору – витонченої Лілі, себто нарум’яненого й переодягнутого Ейнара, – місцевому бомонду на вишуканому балу. Там, остаточно заплутавшись, він пережив перший поцілунок із чоловіком. Віднині у його розтривоженій душі назавжди оселяється зерно мук і сумнівів.

Із часом воно під впливом добрив у вигляді осуду зі сторони соціуму,  страху бути викритим, невідповідності тілесних ознак та усвідомлення власного «я» розростається до безкрайого поля самодокорів.

Лілі, маскуючись, кружляє у запаморочливому танці.

Ейнера, боязкого і вдумливого, захоплює у свій вир хуртовина буденності.

Вона благоговійно впивається  власними барвистими портретами, які виходять з-під пензля Герди.

Він із нестерпною відразою поглядає на тіло, що відображає ненависне йому відтепер безжальне дзеркало.

Однак число заручників ситуації не дорівнює двом особам, яким затісно разом. Жертовною є також роль Герди, леді, що залишилася без свого джентльмена. Їй болісно, дико, до нестями складно. Вона всією теплотою душі любить Ейнера. Чоловіка, який є поруч тілесно, але якого вже давно не існує духовно. Перепливши озеро сліз, переступивши через себе, свою гордість, переконання, бажання, любов, вона врешті-решт підтримує Лілі у її пориваннях і пристрастях.

Коли герой( чи то пак – героїня) наважується на операцію зі зміни статі, медики встановлюють діагноз – шизофренія – і закликають або до лоботомії, або до психлікарні.

Попри все, вибір зроблений. Минуле – в минулому, теперішнє чуже і неприродне, майбутнє палає надією. Ейнера більше не повинно існувати.

Насамкінець залишаю інтригу, хай лише звучить рефреном: знайди сміливість, щоб бути собою.

Що ми бачимо? Копенгаген, 20-роки минулого століття. Блідолиці панянки з вустами фатально-вишневого кольору і в молочно-тілесних панчохах. Розкішні бали, де в танці кружляють атласні спіднички і намиста з блискучих перлин. Соковиті барви на льняних полотнах і пензлі з натурального ворсу.

Атмосферний, театралізований, але не награний, серйозно-кокетливий кінофільм, що змушує прибрати вуаль з очей і незатуманеним поглядом придивитися до проблеми. Елегантні костюми, органічний із загальним настроєм музичний супровід картини, виточена, пережита і відчута акторська гра без натяку на карикатурність та вдаваність майже точно не залишать байдужими.

Приємного перегляду! Наостанок – порада: запасіться носовими хусточками, вони вам можуть знадобитися.

Автор: Карина Сайфудінова

Фото з Інтернету