ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Взагалі Генріх Белль це особливий письменник. Як відомо, його перо гартувалося в окопах Другої світової війни, то ж все своє свідоме життя Генріх Белль писав про пацифізм і важливість миру. Нехай, це було не завжди явно, метафорично, але все таки мир – одна із ключових тем цього прозаїка.
Твір «Мовчання доктора Мурке» на перший погляд може здатися звичайним нарисом із творчості журналістів. Яких багато. Про дотепну і водночас дуже важку журналістську роботу писали і Марк Твен, і Карл Чапек. Але тут, маємо твір зовсім іншого гатунку. Генріх Белль пропонує нам глибоко філософську новелу. Яка змушує до роздумів не лише над підводними каменями журналістської роботи, але й загалом про сенс життя.
Уявімо собі Німеччину після Другої світової війни. Понівечена країна, із мільйонами знедолених людей. У яких відібрали все: ідеологію, загальнолюдські цінності, свободу пересування (Західна і Східна Німеччина були розділені), добробут, і нарешті найважливіше – релігію. Адже віра людей дуже похитнулася під час страшних історичних випробувань, які пережила Німеччина у Другій світовій. Однак після Другої світової німецьке суспільство раптово впадає у релігійну екзальтацію, немов шукаючи порятунку від жахіть життя у Бозі.
У центрі сюжету журналіст доктор Мурке. Він має наукову ступінь, оскільки захистив дисертацію із психології. Але Мурке за словами автора: «молодий, недурний, і дещо високомірний». Окрім того, Мурке дуже любить свою роботу, а працює він на радіо.
І ось одного разу цей чудовий працівник отримує нелегке завдання. Викреслити із радіопередачі слово «Бог»:
«Справа в тому, що Бур-Малотке, який був під впливом релігійного підйому у 1945 році, раптом «серед ночі», за його власними словами, «охопили релігійні сумніви», він раптом усвідомив свою частину провини за той релігійний ухил, у який впало німецьке радіомовлення, а тому вирішив у двох своїх півгодинних виступах про сутність мистецтва викреслити слово «Бог», яке там часто зустрічалося, і замінити його формулюванням, більш відповідною тим думкам , яких Бур-Малотке дотримувся до 1945 року». (із твору Генріха Беллля «Мовчання доктора Мурке»)
І це вже не просто рядове журналістське завдання. Генріх Белль, як майстерний письменник створює із цього бажання викреслити слово «Бог» глибокий і серйозний символ. Бо на що Бур-Малотке пропонує замінити слово «Бог»? – на якусь абстрактну і навіть абсурдну фразу «Та вища істота, яку ми шануємо». Тут, Генріх Белль вже використовує навіть трохи сатири, щоб показати наскільки небезпечним і водночас дурним для суспільства може стати відхід від загальнолюдських цінностей і віри.
Як вже було сказано раніше, німецьке суспільство після жахіть війни апелювало до релігії, воно намагалося знайти там бодай трохи спокою і врівноваження. Але коли повоєнне життя трохи налагоджується, люди знову ж таки відштовхують релігію, намагаючись повернутися до колишнього хаотичного існування. Але чи не буде це помилкою? Згадаймо, хоча б безсмертного Вольтера «Якби Бога не було, його потрібно було б придумати». Напевно, так вважає і сам Генріх Белль. Це ілюструють рядки із твору:
«Це були красиві холли, красиві килими, і зі смаком підібрані картини, але Мурке раптом захотілося побачити де-небудь на стіні картинку із зображенням серця Христового, яку прислала йому мати. Він зупинився, оглянувся, прислухався, і витягнув картинку із кишені і засунув її під край шпалер біля дверей, яка вела до кімнати помічника режисера редакції літературно-драматичних передач». (із твору Генріха Беллля «Мовчання доктора Мурке»)
Як бачимо, Генріх Белль, немов вказує на те, що серед зовнішнього благополуччя іноді просто не вистачає духовності. Бо що важить людство, яке досягло вершин цивілізації і не має любові до ближнього в серці? Таке людство приречене на поступове самовинищення і деградацію.
Кінець твору також глибоко символічний і потужний. Помічник редактора літературно-драматичних передач переслуховує вечірню програму. Вона складається із метафоричної розмови атеїста та Бога. Але Бог надто багато мовчить. І тоді, працівники вирішують, вклеїти вирізане слово «Бог» замість мовчання. Таким чином, зникаючи з однієї передачі, Бог з.явився у іншій. Творчістю працівників редакції, Він немов матеріалізувався.
Наостанок хочеться проаналізувати саму назву твору «Мовчання доктора Мурке». Чому мовчання? Напевно, тому, що за сюжетом, Мурке колекціонує шматочки плівки, де ніхто не говорить. Чоловік, ніби потребує цього мовчання. Якщо слідувати за ходом думок Генріха Белля, то вкрай доречно звернутися за порадою до традиційного богослов.я. Наприклад, месьє Паскаль у своєму теологічному творі «Думки» вважає, що мовчання дуже корисне для кожного християнина. Що воно відволікає нас від метушні буття, і змушує задуматися над сенсом нашого існування. І усвідомити, що матеріальний швидкоплинний світ це лише марнота-марнот. Зрештою, саме у мовчанні, занурившись у Споглядання, можемо почути голос Бога:
«Потрібно зберігати мовчання наскільки це можливо, і розмовляти лише з Богом» (Блез Паскаль «Думки»)
Автор: Оксана Бабенко
Фото з Інтернету