Важливе
«Гербарій», як спосіб самовираження

«Гербарій», як спосіб самовираження

Цих львівських митців вже сміливо можна назвати яскравим і творчим словом «богема». Дуже різні та самодостатні вони об’єдналися у літературну спілку «Гербарій». І тепер діляться своїми творчими здобутками, черпаючи одне в одному натхнення та мотиви для нових поезій. Ми поспілкувалися із  Вірою Весною, Анною Ліс, Дарою Бук та Андрієм Рубцовим аби дізнатися про творче закулісся їхньої молодіжної та креативної спілки.

Чому свою літ. спілку ви вирішили назвати саме «Гербарій»?

Віра Весна: Кожен з нас почав писати по своїй причині і у свій час. Я навіть не знаю, чому нас так назвали. Але одного разу нам на аск написали: Ви всі такі цікаві, кожен має свій стиль, свій смак.. Ніби гербарій, де кожна квіточка різна.

Розкажіть про свою літературну группу. Що вас об»єднує?

Анна Ліс: Те, що нас обєднує. Ми всі друзі. Спочатку це не була літературна група. Якось ми зустрілися на Новий рік і почали раптом читати Олександра Блока. Почали ми розмовляи про поезію і зрештою читати власні вірші.

Дара Бук: Те, що ми зараз можемо назвати себе творчим об»єднанням це відбувалося дуже спонтанно. Незалежно один від одного ми всі писали. Хтось почав писати у 15, хтось у 12, хтось взагалі все життя писав. Якось ми зібралися  і зрозуміли, що можемо робити це разом також. Насправді у нас багато ідей. Ми подумуємо і про літературний альманах,  про скетч-буки. Але на це поки у нас нема часу.

Існує така думка, що коли людина щаслива, то їй не до творчості. Чи відчували ви це на собі?

   Дара Бук: Ця думка звучала ще в Ремарка: «Про щастя людина не може сказати більше, аніж «Я щасливий», а про сум можна говорити цілу ніч, бо сум в кожного різний, і він має різні відтінки.

ер2

Творчістю яких поетів Ви надихаєтесь?

– Ну взагалі нам подобаються Єсенін, напевно, що Іздрик. Також Блок, Маяковський, Цвєтаєва, Пастернак. З українських це іноді Жадан, також Непокора. Ще є наш знайомий сучасний поет Небель.

гер1

Яке завдання сучасної поезії, і чи вона має якісь завдання?

Дара Бук: Є така гарна фраза португальського письменника Фернандо Пессоа: «Бути поетом це не моя амбіція. Бути поетом це мій спосіб залишитися наодинці. Особисто для мене поезія це спосіб себе розуміти. Інакше  я не вмію із собою говорити. Хтось для цього малює, хтось співає. А мені слова в такій формі допомагають себе розуміти. Я не можу сказати, що поезія це шлях назовні. Поезія це той самий шлях всередину. Це як у буддизмі: «Єдиний шлях через совість всередину». Це просто спосіб краще себе зрозуміти. Як дзеркало.

Віра Весна: Поезія мені дуже багато чого дає. Деякі ситуації мене просто вбивають. Але коли я це виливаю у поезію, то мені стає набагато легше і я себе набагато краще можу зрозуміти. Навіть можу сказати, що вірші для мене це рідне. Жоден мій вірш не був написаний, що я себе завставляла. Це може бути серед ночі, або я можу сидіти і слухати на парі музику, або просто йти по вулиці.

Анна Ліс: Я бачу тут схожість між поезією і буддизмом. Буддизм це те, коли ти можеш просто залишитися наодинці із собою. І от коли я пишу, мені нічого більше не потрібно: ні цих телевізрів, ні гаджетів, ні набридливих реклам. І от заради цього вже варто писати.

гер4

Чи плануєте публікувати свою поезію?

Віра Весна: Ну ми думаємо про це. Треба, щоб був період, який потрібно пережити, щоб ми могли їх прочитати іншим людям. Воно саме собою прийде.

Дара Бук: Так, ми можемо ділитися своїми віршами . Я можу прочитати свій вірш пересічній людині. Таксисту, бармену, будь-кому. Але от адесату дуже складно його прочитати. Одного разу у мене булла така ситуація. І от, коли я цей вірш читала, то пропустила ключове слово.

Я знаю, що незабаром ви збираєтесь провести літературний вечір. Це так?

Віра Весна: Це вже давно в планах. Ми маємо знати, які вірші ми можемо прочитати на публіку. Поки у нас виходять спонтанні літературні вечори. Люди приходять і просто слухають.

Спілкувалася Оксана Бабенко

Фото надані співрозмовниками.