ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Відомий український письменник Сергій Жадан презентував перед львівськими студентами свою нову віршовану збірку «Життя Марії». Митець зізнається, що на створення поезії його надихає страшна, опалена вогнем війни українська реальність. Адже герої збірки – це прості українці, які змушені воювати на фронті, чи покидати рідні домівки, тікаючи від загарбників.
Життя – це тиша й сміх.
Його стане на всіх.
Його вистачить всім –
всім коханням моїм.
Тому лети, рибо, лети –
я знаю всі мости,
знаю всі маяки,
роблю все навпаки (із вірша Сергія Жадана “Риба”)
Збірка називається «Життя Марії» не випадково – зауважує Сергій Жадан.
Адже у представлених поезіях багато біблейських мотивів, розмірковувань над питаннями віри, життя та смерті, пошуками сенсу. Так як у час війни людина ніби перебуває над безоднею свідомості, і часто доводиться робити моральний вибір. Підтримувати насильство чи йому протистояти. Допомагати переселенцям, які опинилися сам на сам із зимою, забезпечувати армію гуманітаркою, чи заплющити очі на війну і жити далі ніби нічого не сталося. Сергій Жадан розповідає:
«Я намагався писати так, ну щоб це було важливо. Щоб звернути увагу читача. У моїх поезіях живуть люди, які не потрапляють у новини. Це люди, які опинилися у вихорі війни, у історичному кривавому розламі. Я пишу про них, багатьох з яких я знаю».
Сергій Жадан мало говорив на презентації своєї збірки. Він читав поезію, яка промовляла сама за себе. Вона розкривала глибокий внутрішній світ поета, серце якого б’ється в унісон з тими подіями, які відбуваються на Сході країни. Адже Жадан це літератор з Харкова. Міста, яке фактично перебуває на межі між військовою і мирною реальністю. Сергій Жадан каже:
“Чи життя має тривати коли триває війна? Так, воно має тривати, але з урахуванням того, що війна також триває. Це не означає, що потрібно западати в страх, западати в істерику. Має бути баланс, треба включатися у суспільне життя, допомагати іншим»
Сергій Жадан презентував свою збірку вже у багатьох університетах нашої країни. І кожного разу зали були переповнені студентами, які прагнуть почути полум’яну військову лірику. Адже слово це теж зброя, яка здатна подолати зневіру, страх, надихнути на перемогу.
Автор: Оксана Бабенко
Фото з Інтернету