Уроки патріотизму від сантехніка Гєни

 

«На батьківщині ти – частина цілого, на чужині – шмат зайвого».

Сантєхнік Гєна

Перша  сцена сучасної драматургії «Драма. UA». Театр Лесі Українки. Камерна зала, де сцена зливається із аудиторією. І тому у кожного виникає ефект присутності  і у Лондоні, і у водоканальній трубі.

Моновистава «Лондон» (за однойменною п’єсою білоруського драматурга Максима Доська)– це розповідь  про Гєну з Білорусі, який працює сантехніком. Він займається рутиною – чистить каналізації, із багатьма пересадками тяжко дістається до місця роботи, із дружиною розлучився давно, за сина платить аліменти, і за гратами встиг побувати, англійську знає кепсько. Здавалося би, про яку особистість ми говоримо? Таких досхочу набачилися, не дуже на них звертаємо увагу та й із підозрінням ставимося. Однак дарма. Після поїздки до Лондона Гєна відкриває у собі високий рівень патріотизму. Про такий не пишуть у підручниках. І визначення Вікіпедії теж не для Гєни. У нього своя любов до батьківщини. Йому подобається сірий графік  роботи, садити з батьками картоплю, гуляти з сином. Коли він потрапляє до Лондона на кілька тижнів, то не витримує. Усюди краса, чистота яка, у готелі ванна і туалет справні…. Але додому потягнуло його… І сняться сни про те, що у Білорусі прорив стався великий, і тільки він може врятувати її, як умілий сантехнік. 

Роль Гєни  зіграв Ярослав Федорчук. Він повністю присвятив себе цьому образу. Гра геніальна, актор постійно тримав пильну увагу глядачів. А це було не так просто, адже грав на сцені тільки один. Міміка, рухи, темп голосу – усе по-сантехнівськи. Ярослав каже, що особливого зусилля вживатися у цю роль не було: «Персонаж дуже класний, життєрадісний, любить батьківщину.  Він  якби прототип людськості. Це добра історія про те, як білоруський сентєхнік Гєна вирішив поїхати у Лондон, але все ж повернувся на Батьківщину. Ця ностальгія, любов, зусиль не потребувала, просто потрібно було відкритися». Цікаво, що актор мав досвід, який перегукується із персонажем Гєною: «У Росії я працював так само робочим. Правда не сантехніком. А на будові. Досвід залишився, паралель із сантехніком є. Технічні моменти, які використовувалися на виставі і які гарно описує Досько, дуже співзвучні з тим, що я робив у Росії, тому вийшло просто і по-справжньому».

Декорації вистави прості, але доречні. Гєна постійно пересуває дошки, роблячи з них то «колодязі», то «номери в готелях». Штовхає стільчики, які виконують функцію приміщення у літаку. Такі декорації є корисними і цікавими, адже розвивають нестандартне мислення у глядачів. Також загальну картину доповнював background, на якому висвітлювалися тематичні фото, відео із Лондону та Білорусі. Гєна вправно співпрацював із екраном, тому його тінь справді гуляла біля Біг Бену та Темзи.

Ніхто би й не здогадався, що на сценічне  оформлення у трупи майже не було коштів. Режисер вистави Павло Ар’є говорить, що на декорації видали всього лиш 1000 гривень. Сценічним художником був Володя Стецько. «Ми подумали, що можна з нічого зробити? Купили дошки. Ну, сантехнік. Що він робить? Вода тече, а він замість того, щоб ремонтувати, будує дошки. А чому б не зробити соломку, яку він плете, вона потім у літак перетворилася. Відео, фото шукали у інтернеті, і самі робили».

Павло Ар’є розповідає  про роботу над постановкою, сенс та місію вистави: «Я погодився одразу її ставити, не читаючи тексту. Мене зацікавило, що це моновистава, сучасний молодий автор, Білорусь… Текст написаний як оповідання, у третій особі, у минулому часі, незвично для драматургії. Спочатку це мене напружило, а потім я подумав, що це для мене виклик. Взагалі, я одразу закохався у цей текст. Він неоднозначний, і смішний і трагічний. Наразі ця п’єса є дуже важлива для нас, вона стріляє що сильніше. Бо нібито це не про нас, а білорусів, але про нас. Ніби ми дивимося на себе з іншого боку. Це історія про звичайну, просту людину, сантехніка. Не про якогось там професора, художника, а робочого, який весь час у лайні. І з ним таке відбувається. Впевнений, після такої вистави кожен подумає про свій патріотизм. Що таке патріот? Головний  герой шукає визначення  в інтернеті, це не про нього.

Які ми патріоти? Такі, як написано у Вікіпедії, чи такі, як ми є?»

Вистава «Лондон» спонукає до прозріння. Неважливо, хто ти. Якого статусу, скільки мов знаєш, скільки книжок прочитав, премій здобув… Головне те, що у твоєму серці. Сантехнік Гєна показав приклад життєвої мудрості, він усвідомлював себе невід’ємною часткою рідної Білорусі. І без нього країна не буде повноцінною, так, як і він без неї.

Автор: Катерина Воронова

Фото: із пабліку у фейсбуці громадської організації Art Workshop DRABYNA