Нечемний Дереш

Я не помню, как мы встали, как мы вышли из комнаты,

Только помню, что идти нам до чистой звезды.

БГ

Сидить і пише, що в голову збреде, або – то все наркота чи клей «Момент»…

У когось, можливо, виникають такі думки, коли до рук потрапляє Дереш.

Втім, для мене він мало чим відрізняється від смаків Дашвар чи Андруховича. Я зараз веду мову тільки про смаки, а не про зміст і концепцію безпосередньо.

Так ось. Хто каже, що Дереш – то не завжди сприйнятливі конструкції для нашого мозку, – я згідна. Але в кожному Ніщо є все-такиЩось. І тексти Дереша тут не виняток. Дехто це називає це головною думкою твору, інший – настроєм автора. Я ж називаю це тим, над чим можна задуматись, навіть якщо книжка видається зовсім безглуздою.

Отже, ЦИТАТА. Вона все-таки знайшлася. Така, що залізла в душу, сховалась за плечима «Дерешового брєду під кайфом».

Так ось, Любко Дереш «Намір»:

«Просто запам’ятай: вихід є.Є вихід з цього безглуздого фільму, вихід за рамки сценарію. В ДІЙСНОСТІ немає ніякого сценарію! Там усе відбувається вперше і все – востаннє. А головне – все відбувається насправді! Дороги назад не існує. Є тільки ДІЙСНІСТЬ, яка не залишає місця для страху»

« Все, що можна зробити за життя, робиться зараз – або не робиться взагалі»

Катерина Воронова