Постать Мартіна Мункачі

Постать Мартіна Мункачі займає фатальну позицію в світі фотомистецтва та репортажної зйомки.
В період XX ст. він робить грандіозний вклад в фотожурналістику, йому вдалося об.єднати
журналістську точність та естетичні стандарти. В фешн-фотографії він також робить революцію,в
тому плані,що він звільнив фотографів від студійних рамок,а моделей від фіксованих поз. Якщо до
нього фотографія залишалася статичною,то з Мартіном Мункачі в неї всилилося життя. Він зробив
грандіозний вплив на наступне покоління фотографів ,середи яких такі імена як Анрі Карт.є –
Брессон та Річард Аведон.

Мартін Мункачі (Marton Mermelstein) народився у Венгрії, 18 травня 1896 року, в місті Колошвар в
небагатій сім.ї. Батько його був маляром , який інколи підробляв фокусником. Фамілію
Мермелштейн сім.я змінила на Мункачі,в зв.язку із посиленням антисемітизму в суспільстві.
Згодом ,в 16 років Мункачі покидає рідний дім та вирушає у Будапешт,де починає займатися
журналістською діяльністю, та відкривати себе як поет. Одного разу,по словам Мартіна йому потрібні були ілюстрації для замітки про похорони, і відтоді він почав займатися фотографією.

Син колошварського маляра,не наділений ніякою освітою він у всьому був самоучкою. На той час
від нього не чули ніяких крилатих цитат відомих фотографів,та не спостерігали стереотипних
ракурсів. У Мартіна Мункачі було все своє, і фотографія, і філософія на цю тему.В його репортажах
з кориди в Іспанії та Аргентини глядачі частіше попадають в кадр ніж самі тореро,і ви справді
починаєте розуміти,що ж собою являє бій биків. Він все ловив в польоті,Лені Ріфеншталь яка
неслась на лижах з гори, м.яч на кінчиках пальців,який воротар пропустив, юних бедуїнів
бігаючими за м.ячем,Фреда Астера в піруетах. Пристрасть до футболу,в який він інколи сам
грав,зробила його знаменитим(у 1920 році він став ведучим спортивним фотографом Венгрії),але
вона коштувала йому життя.14 липня 1963р році на матчі в Рендел-Айленді,він різко підскочив щоб засняти гол, і опинився в лікарні із сердечним нападом і того ж дня помер.

Йому ніколи не сиділося на місті. Із Будапешта він рвонув у Берлін,де згодом почав співпрацю із
берлінським видавництвом BIZ (Berliner Illustrierte Zeitung) по завданню якого об.їхав майже весь
світ.Від Ліберії до Мексики, від Норвегії до Турції він скитався у пошуках кадрів, які в подальшому
зробили його знаменитим.

21 березня 1983 року він прибув до Потсдаме. На його рахунку випуску у BIZ з президентом
Гіндербургом, побита собака яка виходить із гарнізонної церкви,куди діловою ходою
направляється Адольф Гітлер і шеренги чеканящих крок штурмовиків. Через рік він був у Нью
Йорку де змушував пишномовних моделей Harper`s Bazaar скакати через калюжі, посміхатися до
вух Луі Армстронга , а Марлен Дітріх завалену чемоданами та баулами,сумувати на борту
«Нормандії». Після приходу до влади Гітлера,Мункачі емігрує до США,де згодом отримує роботу в
Harper`s Bazaar,що відкриває нову сторінку в його житті.

Наприкінці 1930-х років,щось всередині нього обірвалося. І він перестав займатися
фотографією,рвав контракти,звільнявся ,втікав у кіно. Йому здавалося,що він біжить вперед,але
насправді він зупинився.

Після смерті Мартіна Мункачі 14 липня 1963 року , основні американські музеї,по невідомим
причинам відмовилися прийняти в дар його творчий доробок, із-за чого ім.я фотографа
невиправдано на декілька десятиліть було забуте.

В творчості Мартіна Мункачі слід відмітити одне фото «Хлопчики,біжучі до прибою острова Танганьїка», зроблену десь біля 1930 року під час його командировки в Ліберію. Вона давно виступає в ролі знакової,оскільки постійно цитується в різних джерелах. Саме ця фотографія справила велике враження на молодшого Анрі Карт.є – Брессона. Саме в ній можна побачити його майбутній стиль. Ось,як сам Карт.є Брессон згадує своє перше враження: « Спонтанно,я усвідомив,що фотографія в одну мить має таку властивість,як закарбувати вічність. Ця світлина – єдина яка вплинув на мене так сильно. Тут так багато напруги,спонтанності,радості та силижиття,що навіть,сьогодні вона продовжує мене шокувати.»Ці слова були сказані в 1977 році,більше тому Анрі вважає,що саме цей знімок поклав початок для його фотокар’єри.

Ключовим моментом у творчості Мартіна Мункачі був рух. Саме рух у всіх його проявах,та його
порозуміннях зробили його таким талановитим та відомим спортивним фоторепортером. Над
темою руху він продовжував працювати,навіть тоді ,коли займався фешн-фотографією, він нелюбив стандартні,стаціонарні пози, і змушував моделей скакати,кривлятися поки не зловить саме
те ,що йому потрібно було, життя.Звичайно,доданки успіхів є різні,але найголовніше для
створювання хорошої фотографії,на думку самого фотографа, заключається в тому щоб,володіти
своєю ідеєю,духовною та інтелектуальною концепцією,розуміти,що в цьому фото ви хочете
сказати. Своє життєве кредо,та свої принципи він виразив у досить лаконічному девізі:
«Думай,поки знімаєш» Для фотографів багатьох поколінь ця фраза стала хрестоматійною і такою
вона залишиться назавжди.