Про свободу, нерозсудливість і модну індустрію в Україні

Більшість людей світ моди бачать лише з одного боку: вечірки, шампанське, гарний одяг, фальшиві посмішки. Що ж ховається за «глянцевим» життям?

Модна індустрія в тому вигляді, в якому ми спостерігаємо її сьогодні, народилася в 20 столітті, в епоху великих втрат, змін та інновацій. Нова релігія, богом якої є естетика, стала поширюватися повсюди і, набираючи обертів, не тільки служити ідеалам краси, але й працювати на щось більше: розкриття людської сутності. Мода дозволяє розповісти про себе, не кажучи ні слова, але, що ще важливіше, те, як вона приживається на карті світу як індикатор розвиненості того чи іншого суспільства.

Мода завжди любила сміливих : Едвард, принц Уельський (пізніше – король Едуард VIII) епатував публіку і дратував батька порушеннями етикету вищого суспільства і божевільним естетством; муза творця марки Marchesa і справжня it-girl кричущих 20-их , маркіза Казатті, за чутками, гуляла по Парижу з пантерою в наморднику, а Вівійен Вествуд після зустрічі з королевою Єлизаветою II задерла своє шикарне плаття, під яким не було білизни. Зрозуміло, краще бути не просто божевільним, але в першу чергу талановитим, так що у вас навряд чи вийде протриматися довго на епатажних витівках. Але головне знати, що мода любить нерозважливих. Тих, хто не боїться себе і своєї думки, не боїться виділятися з маси. Тих, хто не слідує за трендами, а задає їх. Тих, хто насмілиться створити щось, раніше не бачене, геніальне у своїй інноваційності. Мода любить людей абсолютної внутрішньої свободи.

У нас з недавніх пір намагаються «впровадити» модну індустрію і не можуть зрозуміти, чому нічого не працює. Пост-радянські люди, які виросли в страху і упередженнях, втратили будь-яке прагнення відрізнятися один від одного. Цензура настільки увійшла в нашу природу, що її більше не потрібно виховувати «зверху» – вона цілком працює сама, і головний наш суддя – «суспільство». В Україні не престижно бути відмінником, тому що «суспільство» в особі однокласників буде тебе ненавидіти. Тут не прийнято робити що-небудь, що може не сподобатися «суспільству», не прийнято відрізнятися.

Мода доступна лише багатим та тим, хто стоїть вище на соціальній драбині. Прості люди з стандартним доходом залишаються частиною мейнстріму і набагато комфортніше почувають себе, коли одягаються як всі. А ті, які пробують хоч якось виділитися з натовпу, відразу наштовхуються на спротив «суспільства», яке називає їх фріками та ізгоями. Так. Тепер свобода власного самовираження приносить майже лише один негатив. Рідко хто наважується продемонструвати, так би мовити виразити власні емоції через одяг.

Модна індустрія не приживається в Україні зовсім не через дефіцит смаку і вже точно не через відсутність грошей: тут набагато простіше продати мейнстрімовий светр Celine за мінімум 1000 гривень, ніж незвичайну і оригінальну сорочку невідомого дизайнера за максимум 500. Просто намагатися прищепити її без необхідних для того соціально-політичних передумов – така ж дурна затія, як Wi-Fi в трамваях, тому що мода – не причина, а наслідок вільного суспільства. Ми поки що не доросли до того, щоб належним чином розвивати цю індустрію в Україні, хоча проблиски та успіхи уже є. Головне – не забувати в будь-якому випадку залишатися вірним своєму стилю, залишатися собою. Не боятися показати власну індивідуальність.

Автор: Марія Глушко