Одноразові моделі

Моделі. Найбільш важливі візуальні складові моди. Такі важливі, що деякі з них сміють казати: “Я не встану з ліжка менш ніж за 10 тисяч доларів на день”. Ця відома цитата в індустрії моди належить одній з найвідоміших моделей всіх часів – Лінді Євангелісті. Ні, не просто моделі. Супермоделі! Це побутова назва, яка домінує в індустрії моди в 80-х / 90 -х років, вони були знаменитостями, популярними мейнстрімовими іконами. Всі знають їх імена. Навіть якщо вам наплювати на моду, так чи інакше вам про щось говорять імена Наомі Кемпбелл, Сінді Кроуфорд, Крісті Терлінгтон, Кейт Мосс і всіх тих дівчат. Але зараз на вулиці ХХІ століття, і ера супермоделей минула. Модельна індустрія змінилася. Мода втомилася від епохи супермоделей і від над худих, одноразових дівчат.

Коли існувало поняття «топ-модель» цих дівчат використовували, щоб зробити шоу. Якщо вони виходили на подіум вашого fashion-show (модного показу), ви, як дизайнер, ставали популярними та відомими. Присутність супермоделі надавала вам майже такі ж привілеї як і нащадкам аристократів. Звучить надто гучно, але саме таким чином тоді і відбувалося: гучно, шумно, помпезно.

Тепер же модна індустрія і споживачі fashion-товару більш цінують якість і вигляд, аніж грандіозне шоу. Стратегія застосування супермоделей на показах стиралася сезон за сезоном розумними дизайнерами, яким потрібні були дівчата, які б лише демонстрували одяг від кутюр, а прагнули стати відомими через свої вибрики та дешеву показуху. Йти до кінця подіуму, повернутися і вийти. Нічого більше. Ні гучного імені. Ні слави.

Звичайно ж є дівчата – чудо одного дня так би мовити. Вони на деякий час займають певне місце в багатьох модних домах, регулярно з’являються на обкладинках відомих модних видань. Проте з часом такі моделі все ж надоїдають медіа та публіці, і дівчатка знову повертаються до діяльності в якості рядових моделей.

«Дівчина Х закрила шоу Chanel» – Так, і що? Вона – щасливиця, одна з тисяч.

Люди іноді забувають про основну картину. Лейбли та дизайнери працюють на те, щоб продавати одяг. Усі образи на сторінках глянцевих видань та шоу на ТБ розподілені так, щоб транслювати і розповсюджувати їх по всьому світу. Продаж власного товару – це ще одна мета заради якої існує та працює модна індустрія, як і інші галузі. Завжди є звичайна дівчина, яка хоче бути на місці моделей або хоча б мати в своєму гардеробі часточку high fashion (високої моди). Або хлопець, який живе в невеличкому провінційному містечку, колекціонує вирізки з журналів та мріє одного дня опинитися по ту сторону об’єктиву. Мода також існує, щоб продавати мрії. Продаж одягу може бути чисто індустріальним, але безперечно потребує творчого підходу від А до Я. Це прекрасно розуміють дизайнери, стилісти, візажисти, фотографи, всі хто так чи інакше задіяні в творчому процесі. Але це також стосується і моделі. Адже люди дивляться перш за все на картинку, колір та яскравість вбрання, а не на скандальну особистість, яка крокує подіумом в дизайнерському вбранні.

Автор: Марія Глушко