Мистецьке буття художника на Таїті

«Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо?»

Поль Гоген

У 1919 році англійський письменник Сомерсет Моем видав свою книгу «Місяць і мідяки». У ній молодий чоловік, також письменник, розповідає про життя так званого Чарльза Стрікленда, який в один момент зрікається своєї сім’ї, усього, що становило його повсякденну реальність, та їде у Париж, аби стати художником. Ця розповідь є ретроспективною, і наратор подає її як погляд на минуле безпосередньо крізь переосмислення її в сучасному. У тому сучасному, в якому Чарльз Стрікленд по його смерті став одним із найвизначніших та найвідоміших митців, зробивши революцію у мистецтві й мистецькому сприйняті. Також у розповіді простежується намагання автора дати відповіді на запитання, що стосуються художника й художнього, геніальності й взаємодії генія з навколишнім світом, егоїстичності митця та захоплення ним. Шляхи письменника й Чарльза перетиналися декілька разів і обірвалися остаточно, коли другий поїхав на Таїті. Для читачів, які знайомі із творчістю одного французького художника, моя розповідь й згадка про Таїті мали б навіяти відчуття «вже десь було». Таки було, бо прототипом Чарльза Стрікленда є не хто інший, як Поль Гоген.

Бенгт Данієльсон, швецький антрополог й етнограф, у своїй книзі «Гоген в Полінезії» написав: «Гоген і Таїті – два слова, які ось вже більше пів століття нерозривно пов’язані один з одним в свідомості людей». Письмо Поля Гогена (1848-1903) у мистецтвознавстві описують терміном синтетизм. Хоча на початку 1880-их він виставлявся з імпресіоністами, проте до 1885 відійшов від їхнього бачення світу й мистецтва та шукав власне художнє поле для вираження свого світосприйняття та почуттів. Його метою було не тільки передавати те, що він бачив на власні очі, а те, що відчував. І тому безпосередній зв’язок із тим, що зображено і тим, що має бути відчуто, відігравав колір. У Гогена дуже драматичний, насичений, емоційний колір. І тут ніяк не оминути картини його таїтського періоду: «Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо?» (1897), «Таїтянки на пляжі» (1891), «Коли весілля» (1892) та ін.

На Таїті Гоген прибув у 1891 році. Після цього він відвідував ще раз Париж, але знову повернувся на острів, де і помер у 1903 році.. Вважається, що саме роботи цього періоду стали вершиною творчості художника. На Таїті Гоген одружився вдруге, писав живописні картини й літературні твори, займався журналістикою. Міфи, легенди, екзотика острову сприяла у тому, щоб Гоген відбувся як великий художник. У фільмі, який вийшов у 2017 році, під назвою «Гоген на Таїті. В пошуках втраченого раю» ми можемо простежити його таїтянське життя у художньому вимірі кіно. А у Моема ми маємо змогу на прикладі Чарльза Стрікленда бути учасниками вічного діалогу про митця й мистецтво, про роль його у світі, про те вічне, що пропонується нам у вигляді художнього твору.

Підготувала Віра Карпінська