ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
“Космос не те, щоб дуже близький. Він узагалі перед носом. Було б бажання”
Як і всі прихильники сучасних інформаційних трендів і включно з цим – літературних, я клюнула на гачок ще однієї книги, після прочитання якої півночі не могла заснути і не давала спокою своїм близьким через її фантастичну «абсурдність» сюжету.
Винуватцем і тепер одним з моїх улюблених авторів і дописувачів у Facebook став Дорж Бату або Андрій Васильєв. Про історію змін його карколомного життя можна писати окрему книгу, адже бурят за походженням, який тривалий час жив і працював в Україні журналістом, вирішив круто змінити своє життя і податись в спеціалісти NASA.
Для будь-якої особи, абсолютно не дотичної до фізики та розрахунків, а особливо – для гуманітарія, космос видається не те що паралельним всесвітом, а просто чимось абсолютно недосяжним. Таким, що словами неможливо пояснити. Але кому я це розповідаю? Гумінатаріям? Ха-ха! Дорж Бату, або ж “Джордж”, або якщо ну зовсім серйозно “Андрій” у своїх коротких історіях, пов’язаних легкою сюжетною лінією, зміг довести всім, що космос – поруч, як і всі мрії, до яких все ж варто йти назустріч.
Майже 300 сторінок чудових оповідань про життя та роботу команди, з якою не страшно підкорювати простори гравітації, ви знайдете у книзі “Франческа”. Дорж Бату, створюючи власні художні домисли, показав все чудове та курйозне закулісся роботи в Центрі керування польотами Національної Адміністрації з аеронавтики та досліджень космічного простору США. Герої книги стали справжніми товаришами та сім’єю, яка ніколи не покине при відправленні “посилочки” чи ще одного ракетоносія у космос.
Ви точно не залишитесь рівнодушними до таких учасників команди Бату як відмінного математика і центрової фігури у книзі дівчини Франчески, мудрого професора Рассела, справжньої залізної леді з неймовірним минулим сержантом Сарою МакКарті, вічним дотепником полковником Вескоттом та низкою інших другорядних героїв.
Незважаючи на те, що книга сконцентрована на описі кумедних історій, пов’язаних з імпульсивною сицилійкою Франческою, неможливо не співпереживати іншим героям, які додають неймовірних барв у дотепних оповіданнях. Що вражає, під час прочитання книги (в мене таке вперше!), абсолютно неможливо контролювати свої емоції. Читаючи її в потязі, я не могла стримати сліз від сміху, тому що найбільше, чому варто віддати шану у цій книзі – це якісному, крутому і безумовно розкішному гумору, через який неможливо зупинитися на ще одному прочитаному розділі.
Історії про сицилійську мафію, соснового насіннєвого клопа, “технічні” привітання від Франчески, роздуми про управління державою, про вже всім рідного та “кульгавого” Містера Щасливчика, про італійську піцу та українську ідентичність, про “uno momento” та “стерв’ятників-журналістів”, про шанованих Вескоттом ветеранів війни та юних дослідників NASA – це все настільки вдало і потужно переплітається між собою, що інколи просто не встигаєш перевести дух та емоції з радості на легкий сум.
На власну думку, чудово сприймаються окремі вставки про офіційну частину роботи спеціаліста Андрія. Навіть якщо не завжди зрозуміло, що таке Dragon та низька орбіта (LEO), з великим подивом і захопленням все одно хочеться читати ще і ще. Складається враження, що автор книги зачепив усі важливі та актуальні теми в світі, які легко переніс на свої короткі оповідки – проблеми захисту ЛГБТ, військові дії, гендерну дискримінацію, бюрократію та злочинність, яка завжди приносила велике поле для роздумів у читачів.
Більше “спойлерити” не буду, але одне знаю точно – цю книгу потрібно прочитати всім, хто не лише цікавиться все популярнішою “космічною” тематикою, а й тим, хто задихається у хвилях щоденних справ та одноманітної роботи. Від себе додам, що ця книга найперше дає зрозуміти, що найбільш неймовірне – цілком реальне і варто лише просто протягнути руку та впевнено крокувати по своїй “траєкторії”. 😉
Автор: Уляна Корицька
Перше фото надане автором, друге з Інтернету