Маленький Піп, що встиг стати великою людиною

Двадцятирічна людина – особа, про яку кажуть «у неї ще все життя попереду»

У двадцять життя лише набуває обертів.

Життя, відрізком з два малих десятиліття – нестерпно інтригує та … лише починається. Що казати про тих, хто полетів у вічність, маючи за плечима тих дрібних 20? Наркотики грають із нами в злі жарти. Дразнять, задовільняють, крадуть найдорожче. Ніколи не варто ставити на терези те, чого ніколи не повернеш, те, що мусить бути першочерговим завжди.

Талановиті люди – співаки, музиканти, композитори та художники обожнюють йти наперекір системі. Але потім – залишають порожню рану в серцях людей, котрі бачили в них власну розраду, натхнення та стимул. Поштовх для творіння. Ліл Піп – хлопець, що змінив світогляд багатьох юнаків, багатьох дівчат. Змінив хід історії сучасної музики.

У свої 21 Маленький Піп завоював естраду власними піснями, музикою, яка калічила та збивала з ніг найвпертішого скептика.

Та музика, ті слова – все, що долинало із глибин душі юного та вразливого парубка. Людина, чия творчість змушувала рухатись в напрямку до прекрасного. Він надихнув не одного: просто зрушити з місця – і заспівати.

Його життя – таке коротке, але таке драматичне. Якщо за свободу творчості потрібно би було платити, то Август Ар ( так звали Ліл Піппа) віддав найцінніше.

З дитинства він був «не-таким-як-усі» – був прикладом, яким нехтували, аби зараз дертись від безвиході по стінах, адже хтось був правим: чорт, все, що живе в твоїй голові – мусить бути вигнаним. Допоможе в цьому – музика. Бо ті « демони» одного разу можуть вбити твоє нутро, емоції, прагнення жити далі. «зловмисників» думок треба карати. І виганяти за межі власного затишку.

Піп – був людиною, яка не боялась осуду, але хлопцем, який страждав через усвідомлення волі.

Зробивши перше татуювання у неповних тринадцять, Август відчув, що таке справжнісінька жорстокість з боку однолітків, котрі малюють своє буття в чітко окреслених рамках. Його карали через те, що Ліл мав перефарбоване волосся, носив дивний на той час одяг та висловлювався без краплини церемонності. Що ж, сильний і такий бунтівний, він пакав ледь не щодень через безвихідь: чому мене не приймають таким, яким я є? Матір Августа, яка у всьому підтримувала сина, пригадала на похороні юнака, як їй було складно пояснити малому: діти – жорстокі, а ти мусиш змиритись із тим, колись настане веселковий час, після дощу завжди розпогоджується.

Він був надто вразливим. Хлопець шкодував все і всіх, навіть власних кривдників, які опинились посеред скрути.

Лише справжня добра душа вміє бути сонячною, коли навколо – бурі, веремії та сутички. Ліл Піп таким був.

Може, критики не одноразово засуджували молодого виконавця через його епатаж: одяг, що різав у очі, лексика – подекуди надто нефільтрована та багато інших «дрібниць». Він, проте, користувався можливістю на творчість сповна. І йому вдалось згрупувати тисячі прихильників музики малого Піппа довкола своєї постаті.

Якось Август розповів: улюбленим татуюванням для нього залишається надпис «сry baby» ( плач, маленька) на лиці. Це загальний образ його поетики. Та попри будь-які брудні наклепи та засудження юнака, пісні та ритми мелодій Ліла лунатимуть у вухах тих самих фанатів, котрі одного дня не повірили новинам – Маленького Піппа більше немає.

Всі Великі люди – вічні.

Піп, Ти в списку.

 

Мар’яна Коваленко

 

Фото з інтернету