ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Наші задоволені обличчя в трамваї вирізняються з-поміж інших: втомлених, сумних, роздратованих чи просто байдужих. Через півгодини концерт «Жадана і Собак» у львівському клубі «Festrepublic»
-Ігор! Ігор! Ще довго їхати?,- дратуємо друга, який весь час оглядається, чи всі на місці.
Ми ледве встигаємо і за 10 хвилин до початку вже у клубі. Наш страх пропустити перші пісні концерту марний: музиканти запізнюються. Та ось на сцені запалюють зелене світло і вибігають Женя Турчинов, Андрій Пивоваров, Сергій Кулаєнко, Артем Дмитриченко, Олександр Маренчук і Віталій Бронішевський. Труби, клавішні, гітари, ударні- все напоготові. Бракує лише співучого письменника. Після всіх, під інтро гурту, з′являється Сергій Жадан.
«Говорити про те, про що говорити бояться» – такими словами розпочався львівський концерт. Одна за одною, не дозволяючи відпочити, без перерви, вони почали грати пісні.
«Спасибі вам! Добрий вечір! Вас вітають «Жадан і Собаки»! Нам дуже приємно бути тут сьогодні! Десять років тому ми розпочали свою діяльність, тому зараз маємо ювілей і хочемо згадати нашу історію», – привітався Сергій Жадан із публікою. Музики виконали композиції, які так полюбилися шанувальникам: «10 праведників», «За#бали», «Нова поліція», «Білі люди», «Марат», «Бийся за неї» та ін.
-А зараз буде пісня, присвячена Кабінету Міністрів!
І зі сцени лунає композиція «Безробітні». Відразу після неї ми танцюємо під «Бюджет» – пролетарську лірику Сергія Жадана. Його конверси теж не стоять на місці: фронтмен зістрибнув зі сцени, обіймав присутніх, давав «п′ять».
–Ми дуже любимо вас і цей клуб!,- почав діалог соліст.
–І ми тебе дуже!,- відповів хтось з присутніх.
-Нас вам добре чути?, – продовжив Сергій – «Тоді «Єрусалим наш» !».
Згодом «Жадан і Собаки» виконали, спеціально до ювілею, стару пісню в новому аранжуванні – «Натаха».
Після цього вони зійшли зі сцени. Чесно зізнатися, здалося, що це просто перерва, та вигуки «на біс» привели до тями. І от гурт знову на сцені.
«Привіт, невдахи! Вас вітають такі самі лузери!», – вдруге привітався Жадан.
Нарешті звучить довгоочікувана «Рок-музикант»! І я дочекалася слему! Швиденько тікаю від сцени до епіцентру, який вибухнув декілька секунд тому.
–Продовжуючи тему патріотично виховання, даруємо вам наступні композиції!
І присутні співають «Два портвейна» та серпневе «Бухло».
Ніхто навіть не думав просто так відпускати ювілярів, тому «на біс» звучало не один раз і не два.
-Ви справді цього хочете?! Тоді поїхали!
Такою знесиленою я себе давно не почувала. Дякую за фестивальну атмосферу жаркого літа наприкінці холодної і похмурої осені.
Автор: Марія Масюк
Фото: Галини Костик