Солістка гурту “Морелі” Олена Шалапутик: «Головне не бути в тренді, а робити те, що тобі подобається»

Львівський гурт «Морелі» сміливо міксує «смачну» живу музику, автентичність української  пісні та драйв фолк-року. Вокаліст гурту Олена Шалапутик розказала ARTarea, як створюється якісна некомерційна музика.

Як з’явилася ідея створити фолк-рок гурт?   

У мене музика в крові, ще змалечку постійно  співала, і батьки однозначно знали, що я буду музикантом.Закінчила музичну академію,  потім вступила на 5-й курс в університет ім. Івана Франка на факультет культури і мистецтва. Завжди любила якісну, хорошу музику.  Захотілось створити щось своє. Звісно, тоді виступала на сцені, але це була класика. Це такий базис, основа, від чого музиканти потім ідуть у різні напрямки, дивлячись, що кому цікаво. Мене захопила рок-музика, фолк. Але хотілось чогось свого, українського:  кавер-бендів чи хеві-метал-бендів. У мене була подружка, з якою я познайомилася в академії, власне, ми з нею створили цей колектив. І от досі разом.

Тобто «Морелі» – це ваш перший проект?

Спершу ми пробували себе в проекті з львівською співачкою Софією Фединою, вона виконує лемківські українські народні пісні під мінусівки. Тоді їй саме захотілося поспівати під живу музику. Зібрала колектив «Кермеш». Там у складі були сопілка, бандура, бас-гітара, електро-гітара і ударна установка.Ми з нею випустили авторську пісню «Мамо, не плач».  Дуже хороші слова, аранжировка. Але у нас не склалося. Гурт потребує часу і віддачі, а вона більше як сольна вокалістка виростала, навіть, як був концерт, то оголошували: Софія Федина і гурт «Кермеш». Гурт розлетівся. Ми дуже жалкували, що ми його не зберегли.А потім ностальгія… Ну хочеться чогось свого. Коли ти виходиш з авторськими піснями на публіку і виконуєш щось своє – це більше хвилювання, ніж коли ти виконуєш «когось». Ідейка така зародилася – створити свій колектив.

Складно було зібрати гурт?

Дуже важко з музикантами у Львові. Здається, їх повно є . Ні, їх вистачає, але всі вже десь задіяні. До того ж ми починали як некомерційна група, тобто потрібно було якось розкрутитись.  Не прийдеш і не скажеш: «Ми круті! Ми музиканти, ми в академії вчились. Беріть нас на концерт». Тим паче важко, що не комерційна музика – це скоріше хобі. Всі переважно задіяні в кавер-бендах, бо це на даний момент більш оплачувано, ніж щось на кшталт нашої музики.Якось мало по малу все ж таки знайшли людей, яких не  гроші цікавили, а  саме хобі. Зараз ми виступаємо, проте не заробляємо своєю музикою. Ми просто приносим задоволення і в більшості випадків виступаєм за «дякую». Але це такий заряд! Є люди, які слухають нас і запрошують, отже ми їм потрібні.

Хто пише тексти і музику?

Наша сопілкарка, Інна, з якою ми створили колектив, декілька пісень написала – слова і музику. А таку нас переважно українські народні пісні,  які ми виконуємо у власному аранжируванні. Наприклад, у нас є «Била мене мати». На пісню «Ой у вишневому саду» ми зробили кавер, підставивши мелодію від «Sweet Dreams» Мерліна Менсона.  Так як ми фолковий гурт, нам не подобає співати англійською, більшість наших пісень українські, і деякі лемківські. Ця Софія Федина, вона лемкиня, в її репертуарі було багато гарних лемківських пісень. Ми не кажемо, що це чужі пісні. Це ж корінні українці, які живуть там. Отже, лемківські пісні це також наші українські пісні.

У вас багато архетипів, ця музика може бути зрозумілою для іноземців?

Для іноземців? Знаєте, я виступала у Франції, правда з іншим колективом. Я скажу вам, вони розуміють по настрою. Там не потрібен переклад, просто співаєш і сама музика говорить за текст. Тому вони відчувають нашу музику.

Які у вас враження від львівської публіки?

Львівська публіка – це найтепліша публіка України. Західні люди більш культурні, тому вони правильну музику слухають. І я дуже тішуся тим, що сама львів’янка.

Ви ще десь виступали в Україні?

Ми їздили у Вінницю. Нещодавно нас запросили в Одесу, але, на жаль, з моєю підготовкою до весілля поки що не виходить. Запрошують, бо зараз такий час, переважно хочуть українського – дух патріотизму.

А як ви ставитеся до цього явища? Вважаєте це тренд чи «пробудження»?

Я думаю, що це все ж таки пробудження. Я взагалі не песиміст, але чомусь у мене таке враження, що інтерес не довго не триватиме. Як кажуть: ми маємо те і не шануємо, коли його втратимо, то почнем шанувати. Відчули, що втрачаємо, тому і шануємо зараз. Власне, коли у нас був час і ми могли те піднімати, ми цього не робили…

Чи плануєте ви робити музику, присвячену сучасним героя?

Пісня «Козаченько», написана підчас Майдану – це своєрідне  звернення. Я вважаю, що наші воїни – козаки теперішнього часу.

Як ви вважаєте, що головне для музиканта?

Головне не бути в тренді, а робити те, що тобі подобається. Адже, коли ти не намагаєшся сподобатися комусь (я маю на увазі естраду), а твориш свою музику, від душі, буде публіка, яка слухатиме тебе і хотітиме, щоб ти виступав. Тобто кожному своє. Для кожного знайдеться своя музика.

Чого по вашому не вистачає сучасній українській музиці? Що б ви змінили?

Сучасній музиці? В більшості живих інструментів. Я б хотіла, щоб було не так багато виконавців, які виступають під мінусівку. Тому що жива музика дуже цінується, я їй «поклоняюся». AlfaJazzі подібні фестивалі – це для мене просто кайф. Я музикант, я закінчила музичну академію,  тому розумію, що таке «нежива», а що жива музика, і як  цікаво і смачно її слухати.

Що б ви порадили послухати нашим читачам?

Найкраще аудіо, яким ми пишаємося, і дуже любимо виконувати, звісно, «Черевички». Це наш кавер– до музики PrettyReckless «Zombie» додали вірш Тараса Шевченка «Черевики». Цей текст зразу «положився» на музику. Було таке враження, ніби хтось підійшов і показавнам: от так і та зробіть. Хтось «зверху». Ми сподіваємося, що це був сам Тарас Григорович, що він «одобряє» нас! (сміється).

Плануєте записувати нові пісні чи формувати альбом?

Наразі ми б хотіли знайти спонсора, який би нам допоміг. Щоб якісно записати музику потрібні кошти. А хочеться все ж таки якісного звучання, щоб було приємно слухати. Сподіваюся, цього літа ми випустимо один-два нових аудіо. Порадуємо і слухачів, і себе.

Можна на останок якесь побажання читачам?

Я дуже люблю всім бажати позитиву, частіше усміхатися. Бо якщо ти усміхнений, сонячний, тебе завжди будуть оточувати такі ж люди. І звісно якісної хорошої фолкової музики!

  Розмовляла Євгенія Коляда