ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Чорно-біле кіно, подихи саксофону й дуже симпатичні чоловіки в костюмах – те, що не дозволяє вам нудьгувати вечорами? А якщо об’єднати це все? «Добраніч і хай вам щастить» – фільм Джорджа Клуні про телебачення, про людей і людяність, про владу і лихо з влади. Неодноразово цю кінострічку нагороджували в різноманітних конкурсах та номінували на премії, у тому числі «Оскар».
Поверніться на 92 хвилини у далекі 50-ті. Едвард Марроу став відомим після своїх радіопередач під час Другої світової. Тепер він працює на CBS, де веде телепередачу «Обличчям до обличчя». Але хіба може журналіст залишатися осторонь проблем, які існують сьогодні (як завжди актуальне питання)? Марроу та команда, яка працює над передачею, кидають рукавичку сенатору Джозефу Маккарті, який необґрунтовано, проте дуже театрально звинувачує людей у зв’язках із комуністами.
Репортери використали відеозаписи із його виступів, пропонуючи відреагувати на критику. Але як він може спростувати власні слова? Усе, що залишається Маккарті – спробувати методику «хто обзивається – сам так називається», про яку люди (як виявилося, не всі) зазвичай забувають уже десь у шкільні роки. Чи готовий сенатор піти на прю? Відповідь на це чуємо у самому фільмі – газета TheNewYorkTimes пише: «Всі чекали, що на телебаченні сенатор здійснить стрибок у воду з найбільшої висоти. Всі чекали сплеску. Стрибнув він гарно, але забув одне – глянути в басейн, у який пірнав. Він, мабуть, був вражений, з’ясувавши, що Марроу випустив із басейну воду». Неприємне і болюче приземлення для Маккарті посприяло затиханню його кар’єри.
До речі, про назву фільму. Вислів «на добраніч, і удачі» Едвард Марроу справді використовував як фірмовий. Перебуваючи в Лондоні під час Другої світової, журналіст часто чув цю фразу, якою люди, які не знали, чи побачать один одного зранку після бомбардування міста, завершували свої розмови.
Хтозна, що було б далі, якби група журналістів не посприяла закінченню виступів Джозефа Маккарті на сцені американської політики. Отак вони могли змінити хід подій. То хто ще захоче довести, що сенатор кращий чи сильніший від журналіста? Отож-бо й воно. Пильно подивіться вниз, перш ніж стрибати в басейн.
Автор: Байбак Тетяна
Фото з Інтернету