«Ящик для письмового приладдя»

Інтригує назва книги… Про що ж пише Милорад Павич? Справді про ящик чи можливо про щось більш особисте? Ящик для письмового приладдя виступає тут головною особою. Ніяк між собою не пов’язані речі перебувають у шухлядах цього ящика.

«Ящик для письмового приладдя» – це гіпертекст, широка алегорія, свого роду гра, що дозволяє осягати себе непослідовно, а також змушує читача, хоче він того чи ні – зайняти активну творчу позицію.

Оповідач купує старовинний ящик для письмового приладдя і знаходить в його прихованих надрах речі минулих драм чужих життів  –  листівки, рукописи, касети, різні дрібниці. Відкриваючи відділення за відділенням, він складає мозаїку, і ми – разом з ним.

У тексті розкривається дивовижна і божевільна історія кохання. Вражає епізод з людиною, яка за шість уроків зусиллям волі забуває свою рідну мову і своє ім’я. Історія сама по собі сумна, але читається легко, вільно, цікаво, і жінки Павича прекрасні, і час його романів тече в усі сторони світу.

Особисто мені хочеться провести паралель цієї книги з «Жовтою стрілою» Віктора Пелевіна. Ця алегорична повість перекликається з «Ящиком» саме своїм символізмом та містикою, яка перебуває ледь не на кожній сторінці. Павич у «Ящику…» писав, що, дізнавшись таємницю, ти стаєш частиною цієї таємниці. Отож, пізнавайте містичний світ автора через його роман. Гарного читання.

Автор: Олена Литвинова

Фото: з Інтернету