Літній дощ з ароматом жовтневого холоду не вщухав весь четвер, 26 червня. Проте полтавська «Львівська кав’ярня» рясніла прихильниками сучасної поезії. Послухати вірші Іванни Кобєлєвої прийшли молоді письменники, зацікавлені журналісти та прості любителі помріяти за філіжанкою кави. Презентація книги «Не плач, Марі» поетки-мандрівниці з Тернопільщини пройшла під акомпанемент гітари, на якій грав чоловік мисткині Максим. Підтримати колегу по перу прийшла полтавська майстриня поетичного слова Анна Єгорова, яка читала про свої бажання; завітав молодий поет та журналіст Роман Повзик, що читав про свої екстраординарні відкриття рухатись убік, а не вперед; поет-білінгвіст Дмитро Козуленко у віршованій формі висловив своє захоплення прекрасною статтю та дав кілька порад стосовно жінок юному письменнику та ведучому «кавового» заходу Андрію Коновалову.
Іванну вже можна було привітати з тим, що вона стала справжньою полтавкою. Як зізналась русява красуня, за день вона встигла виконати 3 обов’язкові речі кожного шанувальника міста: придбати нові кеди, зробити нову зачіску та навіки закохатись у Полтаву. Поетеса трохи розповідала про студентські роки в Острозі, про пригодницьку подорож автостопом до Запоріжжя, про болючий заполітизований Майдан, ділилась враженнями від поїздок у різні куточки країни та світу. І читала, читала – про Європу, про яблука, про осінь, про дощ, про нього…
Під час спілкування з аудиторією пані Кобєлєва просила слухачів ставити їй якісь питання. А їх не виникало – щира посмішка Іванки, лагідний погляд та захопливі монологи розповідали все самі за себе.
На полтавські вулиці почала тихо прокрадатись мокра ніч – доводилось завершувати теплу зустріч. Кого захопила творчість тернопільської поетеси, фотографувався з нею, брав автограф, спілкувався особисто. Впевнена, що нових прихильників у Іванни Кобєлєвої додалося. Їх захопила не лише душевна поезія, а й «студентська» ціна книжки – 20 гривень за часточку мандрівницької дороги та тепла рідного плеча.
Автор: Альона Філіпова
Фото з Інтернету