Запах невимушеної Америки

Йосип Сабо постає перед нами грандіозною постаттю,яка змогла передати нашому поколінню запах невимушеної Америки,  запах тієї маленької революції яка переповнювала свідомість американських підлітків.

Не дивлячись на те,що фото чорно білі, у нього вийшло передати всю яскравість і можливо трішки провокаційності на своїх світлинах.

На початку сімдесятих років , Йосип Сабо викладав малювання і фотографію в середній школі на Лонг- Айленді «Malvernе» . Одночасно він продовжував свою фото-освіту ,подорожував в Нью-Йорк , щоб оволодіти курсом по темі: ” Як фотографувати людей і незнайомців ” з Кеном Хейман і взяти участь у серії лекцій під назвою “Стурбований Фотограф” . Куратор Корнелл Капа , який показав світу переважну більшість відомих фотографів,був натхненний майстером для Сабо. Який в свою чергу почав фотографувати своїх учнів,як засіб руйнування бар’єру між учнем та викладачем. Починав він свою діяльність в класі,потім вона розгалузилася до території школи, і незабаром Сабо завоював довіру своїх учнів і зрештою почав фотографувати їх на вечірках і на Jones Beach.

В результаті обсяг роботи,виявився,святом життєвого досвіду американського підлітка,а саме описується Сабо, як:”Роки неспокійного бажання і квітучої сексуальності; світ середньої школи, парковок і перехресть; і однозначно американська культура, в якій всі ми виросли “. Опубліковано в 1978 році в Almost Grown(перша книга Сабо), фотографії представляють собою чудове воскресіння в пам’яті того періоду, забезпечуючи нескінченне переконливе бажання  заглянути в роки становлення американської молоді.

Almost Grown отримала багато уваги , але незабаром все повертається на круги своя. Сабо продовжував фотографувати підлітків,засобом заохочення для своїх учнів ,а свою діяльність він продовжував аж до своєї відставки в 1999 році. Хоча,випадкове прохання,гурту «Dinosaur Jr.»щодо обложки альбому знову привели увагу до митця завдяки його фото «Куряща Присцилла».

Щодо фото-книги «Teenagers»,то вона була опублікована саме в цей період.

Згодом віднаходять підлітковий портфоліо Сабо , в результаті чого ,в ньому знаходять дві книги Rolling Stones Fans and Jones Beach .

Його репутація, як фото-літопиця підліткового життя,стрімко зростала і Сабо був популярний,як від хіпстерів так і  до таких «фанів» ,як Брюс Вебер,який підтримував його роботу. Здавалося , що спадщина Сабо, була визначена саме цима фотороботами.У 1990 Сабо перетворив два своїх гаражі в робочу студію, перемістивши якісь ящики, та коробки з фотографіями від вологи в нову студію. Багато років по тому, в 2010 році, коли Том Гіттерман відвідав, щоб обрати деякі роботи на виставку Йосифа Сабо під назвою Jones Beach photos, він помітив ті ящики.

«-Що там,що в цих коробках?» запитав Гіттерман

«-Я не знаю,давай відкриємо їх і подивимось» відповів Сабо

Відкривши коробки,Гіттерман зробив грандіозне відкриття:серія приміських ландшафтних фотографій,зроблених десь в 1973-1979 роках були загублені в часі,оскільки друкувалися майже 30 років тому.

Праці The Hometown and Teenage  були зроблені на одних і тих же локаціях, просто з більшою кількістю фото зроблених на Лонг Айленді.

Що робить The Hometown  таким чудовим так це те, що при зйомці пейзажів вони багато в чому відрізняються від підліткової роботи,але вони насичені одним і тим же ДНК та викликають одну й ту саму емоційну реакцію.

Сабо зазначив на останній сторінці альбому Almost Grown: «На цих сторінках ви знайдете частинку себе – які ви сьогодні,та які ви були коли майже виросли»Це добре як і для фотографа,так і для його аудиторії.Сабо описує свою роботу,як автобіографічну. Він спробував щось схоже,на миттєву ностальгію,тобто коли відтворюється певний момент то він нагадує нам певні аспекти з нашого дитинства. Очевидний зв.язок він несе з підліткових робіт до рідного міста. Йосиф пояснює : «Я пройшов через усі ці переживання,як дитина,будучи підлітком. Тому я розумію,що шукаю коли фотографую цих підлітків. Також,я знав що діти люблять це в моєму житті. І коли я фотографував сцени рідного міста, живучи в тому місті,я йшов через ті місця,як дорога до школи або до церкви,або до музею. Я проходив повз,великі міліонні будинки,то ж я розумів –  це дуже прекрасно

Коли я бачу щось,що дійсно вражає мене,коли воно викликає в мені акорд захоплення, в той самий момент,коли я фотографую,я не думаю про це.Але я просто кажу собі,що в мене є ця нотка розуміння,і я не можу до кінця,гарно описати це словами,тому й вирішив зробити таку автобіографічну роботу.» 

Провулки,діти,що граються і бовтаються на приміських вулицях,машині і всі ті мотиви, відображенні в  Hometown   –  це все було досить важливо ,для свідомого виховання Сабо, і ні одна річ не упускалася з виду.

«Я не міг чекати того,коли я куплю собі автомобіль. І хоча це відкриває цілий світ для підлітка,коли в нього є машина» каже Сабо,та перший його автомобіль не був,як він волів би жагою смерті,тому що він думав ,ніби автомобіль купив його,а не навпаки. Їзда до школи,чи до коледжу,взявши друзів – це ідеал, який відноситься до типового способу американського приміського життя,який Йосиф зазнав,та відтворив так природно.

Легкі зображення Йосифа Сабо – відразу носять ностальгічні та позачасові характери – звернення безпосередньо до наших почуттів і резонувати всередині нас,цей час, вийшло в фотографа безпосередньо грандіозно і так фатально.Його роботи,нагадують аудиторії про кращі часи їхнього життя.

Автор: Олександра Ливень