ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
А душа у молодого, талановитого кіровоградського поета Артема Луценка щира, добра та завжди відкрита для нових ідей. Здавалося б, що для автора, який вже видав дві власні збірки та опублікував свої вірші в антолоії поетів, він вже давно мав би поринути у рутину гордості та слави, але Артем, навпроти, залишається все таким же хорошим другим, щирою людиною, яка завжди готова прийти на допомогу. Юнак має цікаву точку зору, неординарні ідеї та простоту у посмішці, що робить його особливим, а вміння передавати думки римованими рядками а папері передає увесь романтизм його особистості.
– Артеме, коли ти вперше взяв ручку в руки? Ти почав творити ще зі шкільної парти чи вже, безпосередньо, в університетські роки?
– Вперше я почав писати в 11 класі. Муза до мене прийшла в січні 2012 року, з того часу я і поезія – нерозлучні.
– Що тебе підштовхнуло до написання першої поезії?
– Поштовхом до написання першої поезії стало кохання до однокласниці. На жаль, невзаємне, тому свої думки та переживання я втілював у віршових рядках.
– Ти навчаєшся на журналіста – чому саме ця професія? Покликання чи може друзі підказали ( наскільки я знаю, ти ж навчаєшся зі своїми однокласниками)?
– Я обрав саме цю професію за порадо друзів, але зараз я ще більше та більше впевнююся, що зробив правильний вибір. В майбутньому я хочу пов’язати своє життя саме з видавничою справою.
– На написання поезій тебе хтось(щось) надихає чи муза приходить спонтанно?
– На написання поезій мене надихає прекрасне почуття – кохання. Раніше мені писалося легше, адже я сам переживав ці почуття, а зараз, можна сказати, що муза приходить спонтанно. За один день я можу написати дві і більше поезій або ж за тиждень не написати жодної.
– Усі твої поезії присвячені коханню. Чому саме ця тема?
– Тематика збірок, які я видавав, присвячені коханню, але також я пишу ще й громадянську лірику. Зараз я не хочу презентувати її. Можливо, коли набереться достатня кількість поезій я видам збірку на цю тему.
– Твої вірші мають присвяту?
– Так, мої поезії мають присвяту. Я присвячую їх дівчатам, в яких я був закоханий.
– Я знаю, що ти випустив уже не одну збірку. Що тебе спонукало до публікації своїх поезій?
– Як кожний поет я хочу публікуватися, адже якщо писати вірші «в шухляду», то ніхто не зможе їх оцінити. А я хочу, щоб мене читали, оцінювали, переживали разом зі мною хоча б у моєму місті.
– Яка назва твоєї першої збірки? Тема кохання в ній також провідна?
– Моя перша збірка «Я на небі був, я із неба падав». Так, звісно, тема кохання є провідною. Поезія у збірці є трішки наївною, але через неї я щиро передав усе, що відчував, що було на душі.
– Твоя друга збірка ( на презентації якої мені вже пощастило побувати) має ім’я «Стіни Єрихону». Чому саме так? Що ти вкладав у смисл цієї назви?
– Назва збірки, перш за все, передає основну думку, те, що я хотів донести до читача. Образ стін передає почуття, які я відчував і вважав їх незламними та вічними, але, в решті решт, мої ідеали розсипалися, як і стіни міста Єрихон.
– Посеред книжки у тебе є дві поезії. Вони зовсім протилежні одна одній. Скажи, це у тобі тоді боролося два відчуття, чи може таємниця віршів у іншому?
– Я хотів, щоб ці вірші стали незвичайною «родзинкою» мого видання. Назва подана у ієрогліфах, щоб кожен міг дібрати свою власну, щоб кожен міг відчути, яка з поезій є йому ближчою до душі.
– Ти публікувався також в антології поетів «Гра в поетів». Що ж цікавого, пов’язано саме з цією книгою?
– “Гра в поетів” – це незалежний проект кіровоградських поетів. Книга вийшла досить вдалою. Ми неодноразово презентували її. Возили в Київ, дарували в бібліотеку майдану. Загалом, це та збірка, завдяки якій нас, молодих поетів, помітили, і не лише в Кіровограді. Сподіваюсь на продовження моєї співпраці з іншими поетами і на другу книгу, можливо, навіть в 2014 році.
– На яку аудиторію розраховані твої поезії?
– Мої поезії розраховані, перш за все, на молодь, але кохання приходить в будь-якому віці. Тому я щиро сподіваюся, що моя поезія цікава багатьом.
– Які у тебе захоплення окрім літератури?
– Я також захоплююся музикою, граю у гурті «РадіоМежі». У вільний час займаюсь спортом. У квітні навіть планую бігти марафон у Києві.
– Чи є у тебе плани друкувати третю власне авторську збірку? Якщо так, то коли?
– Так, я збираюся видавати третю збірку. Зараз працюю над нею, планую видати наприкінці літа власним коштом. Це буде більш серйозний проект. Хотілося б залучити до нього відомих літературознавців, які б допомогли мені.
Вірш Артема Луценка:
Заповіти
Я так сердечно обіцяю,
Кохати Вас мільйони літ,
І у руках Вам простягаю
Мого кохання заповіт.
Я пив би Вас під повен келих,
У келиха зірвало б дно,
Похмурих днів і днів веселих,
Я Вас кохав би все одно.
Воно ж ніколи не мине,
Моє кохання ніби рима.
І знов запалює мене,
Такими ніжними очима.
Я б поселився в них охоче,
Провів би там усе життя,
Коли забрів у Ваші очі
Немає звідти вороття.
У Вас в очах синіють квіти,
Кохати Вас до тріску дна,
І усі інші заповіти,
У прах звести – лиш Ви одна!
Спілкувалась Оля Клименко