Серце як і раніше вибиває ритм, але зачерствіло.
Ніби тисяча голосів, котрі не вміють співати,
Але з тобою
Я відчуваю. Відчуваю знову.
(З пісні One Republic)
«Досить мріяти. Почни жити». Саме таку думку несе у собі новий фільм – «Надзвичайне життя Уолтера Мітті». Нетипове американське кіно, котре намагається надихнути вас на вчинки, давно забуті поривання та мрії, котрі ніколи не здійсняться, якщо не почати зараз.
Він тихий і сором’язливий, і має своє власне життя – всередині своєї уяви. Запросити дівчину на побачення? Легко! Але тільки не насправді. Хоча це не дивно для людини, котра загубила свій маяк у світі. Після смерті батька, Уолтер став іншим. Ніби весь світ переломився. Пройшло кільки років (здавалося б на диво мало), а ось вже із веселого хлопця, котрий літав на скейті з ірокезом на голові, виріс замкнений у собі чоловік з великим, але непримітним талантом – бачити і відчувати фотографії.
Коли все б здавалось закінчиться погано, і зачиняються всі двері – відчиняється вікно. З якого нашому герою треба стрибнути не думаючи. І бігти, бігти…довго, а може й коротко, до своєї мрії.
Завжди є люди, котрі живуть так, як би хотілось тобі – стрибають з парашутом, підкорюють гори, моря і пустелі. Саме вони зазвичай несуть в собі суть, таку задачу – притягувати до себе, і, певно, несвідомо допомагати іншим. Уолтер відправляється у вимушену подорож, яка змінює все його життя. Перетворює назавжди його і тих, хто навколо. Просте у простому. Життя посміхнеться до вас, якщо ви посміхнетесь йому. Можете ще дружньо помахати рукою.
Фільм, який варто подивитись. І якому варто підкоритись.
Автор: Дарина Мельничук