«Відродження» та переродження людини в романі Стівена Кінга

Король Жахів Стівен Кінг уміє промальовувати своїх персонажів. Він, здається, настільки знає людську природу, що аж страшно… Роман «Відродження» не виняток. Мені хочеться порівняти цей твір з іншим цього ж автора – «Під куполом».
І в одному, і в іншому романі розкривається психологія персонажів (це взагалі «фішка» Кінга), життєві колізії прохромлюють сюжет до кінця… і розв’язка розчаровує реалістів. Використав автор також «прийом спогадів», себто герой роману описує події свого дитинства, юності й далі, будучи старим дідуганом, що сів за клавіатуру комп’ютера. Ця «фішка» відсилає мене до «Країни розваг» Стівена Кінга: там використаний такий же прийом. Крім цього, у «Відродженні» фігурує таке місце дії, як і головна сцена перипетій «Країни розваг» – однойменний парк розваг.
Тобто Кінг собі не зраджує: він пише твори, де використовує письменницькі трюки, уже випробувані власним попередній досвідом. Його твори переплітаються одні з одними – і стиль автора стає своєрідним, упізнаваним.

Тепер трішки про сюжет твору
Для мене Стівен Кінг не так Король Жаху, як Неперевершений Інтригант. Хоча одне від іншого недалеко втекло. На розв’язку чекаєш з особливою напругою, а вона сама (себто розв’язка) не вкладається в жодні рамки того, що малює уява. Персонажі Стівена Кінга настільки детальні, що аж «живі». Дійсно хочеться вірити в їхню справжність, реальність. Аж тут на тобі! Нереально несподіваний кінець твору. Що ж там таке, вам уже Кінг сам розкаже)
Цікавим у книжці є також те, що життєвий шлях з головним героєм читачі проходять дуже довгий: майже від самого народження до майже самого кінця. Метаморфози людини на шляху її становлення діють на психіку читача… чи принаймні на мою подіяли.
Мабуть, саме на психіку жахи й повинні діяти. І все ж я переконана в тому, що цей твір Кінга унікальний у своєму роді. От і користувач Всесвітньої Павутинипід псевдонімом SulfurM на порталі «livelib.ru» у цьому зі мною погоджується:
«Але у «Відродженні» все ж таки є своя особливість. Якщо у більшості книг жах криється в реальному житті, то у цьому романі – вже за порогом смерті. Стівен Кінг створює власне бачення потойбічного світу, і воно зовсім не позитивне. Краще вже жити в тривожній невідомості та вірити у рай/пекло чи реінкарнацію, аніж мати подібні знання потойбіччя».
Позаземність роману
Якби художня література зображувала навколишню дійсність у свій її достовірності, то читати чиїсь мемуари було би куди цікавіше, ніж плоди уяви. Тому, безумовно, містики у творі не бракує, ця властивість робить його непобутовим, що й повинно мати місце в мистецтві.
Один із головних персонажів має позаземні можливості – він зцілює людей. Та цьому атеїстові(?) починає хотітися побачити те, що має бути прихованим від людського ока – паралельний Всесвіт, де панують інакші правила існування. Страшно?

    Незалежно від того, чи сильно ви злякаєтесь, роман вас розважить. Це інтригуюче написаний твір, де переплітається світ вигадки з реальним світом, а мотиви вчинків героїв максимально наближені до тих, якими керуємося й ми, де би не перебували: в Америці, звідки родом й автор, чи в Україні, де живіть найбільші пошановувачі хороших історій.

Автор: Северина Якубич
Фото з Інтернету